Що таке так звана «бетонка» (вул. 50 років СРСР) - знають, мабуть, всі синельниківці. На цій вулиці з одного боку будинки, а з іншого – балка і залізниця. Знають і те, що за поганою звичкою балки в нашому місті чомусь перетворюються на смітники.
Кілька років тому, коли мені остаточно набридло спостерігати весь цей безлад, я вирішила „допомогти собі сама”. Розчистила від непотребу ділянку напроти свого будинку, суворо попередила всіх, щоб не смітили, доглядала за чистотою, а ще посадила чотири деревця шовковиці. Вона вже й плодоносити почала, приваблюючи всіх перехожих, дітей, які з задоволенням „паслися” під деревами.
Та тут зібрався в Синельникове губернатор. Заметушились, замели, зачистили, забілили і закосили в авральному порядку. Та в такому авральному, що, викошуючи траву в тій самій балці, одним рухом косарки ще й два деревця зрізали. Чи то в розпалі, чи навмисно, щоб уже все було „під лінієчку”.
Я зателефонувала до міськвиконкому, пояснила ситуацію і запитала, навіщо ж було нищити деревця? У відповідь почула: „А нащо ви їх взагалі саджали на землі, яка належить не вам, а місту?”. Начебто я саджала їх не для того, щоб на тій же міській землі смітник ліквідувати, не для всіх людей, а для власних потреб, щоб на ринку торгувати.
Та найбільше мене шокувало те, що на моє прохання представитись у відповідь почула: „А навіщо вам моє прізвище?”, моя співбесідниця ще й додала, мовляв, я їй зранку настрій псую. І це поведінка працівниці виконкому, котру, як будь-якого держслужбовця, утримуємо ми, прості жителі, платимо їй зарплату з податків від своїх не таких вже величезних доходів. Можливо, меру варто нагадати своїм підлеглим, хто кому має служити?
Валентина КАРПЕНКО,
жителька вулиці 50 років СРСР.
|
