Коли в газеті «БН» виступає депутат облради, успішний фермер Синельниківщини Володимир Миколайович Рой – це ознака того, що прорвало його єство, душа непокоїться за долю села чи сільського господарства. Ось і цього разу змістовний, як завжди, емоційний виступ «Слугою народу може бути лише професіонал» закликає до спілкування і залишає сум від прогнозу наших реалій. Автор б’є на сполох: замість злету нашого життя до омріяних висот відбувається падіння в прірву. Ось тезово декілька фрагментів з його допису.
* Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна. Цей відомий вислів Михайла Грушевського не втратив актуальності донині.
* Країна не може уже сама себе нагодувати.
* Кабмін гальмує розвиток сільського господарства.
* Промисловість наша лише на 30 відсотків забезпечує товарами власного виробництва.
* Українці – фахова молодь – масово виїжджають за кордон на заробітки.
Нещодавно розмовляв із знайомим. Працює він фрезерувальником на заводі в Ізраїлі. Умови праці гарні, як висококваліфікованому спеціалісту – висока платня. Приїхав в Іларіонове, щоб продати свій житловий будинок, бо вся рідня в 10 осіб живе і працює там же. Хазяїн сплачує йому поїздку в обидва кінці. На питання, як вони спілкуються, не знаючи мови, відповів: «Проблем немає – на заводі працюють майже всі українці з різних областей». 
Владі потрібно робити рішучі кроки до подолання безробіття, бо невдовзі не буде кому працювати в Україні та сплачувати податки. Залишаться самі пенсіонери та діти. 
Децентралізація, зі слів Володимира Роя, це безглузда реформа села, в результаті якої кількість чиновників на Синельниківщині виросла в рази при підвищеній місячній платні в 20-40 тисяч гривень, а реального впливу на розвиток території  і покращення добробуту людей немає і не буде. Пригадаймо, ще на початку цієї авантюри, коли обласні посланці обіцяли при укрупненні територій рай та збагачення села і молоді в ньому, Володимир Миколайович закликав земляків не спішити в оманливий рай, краще братися за відродження села, як годувальника народу.
Я поділяю його погляди, бо за свій довгий вік на власній шкурі відчув більше десятка тоталітарних реформ села, колгоспу, району, області: укрупнення, розукрупнення, з’єднання, роз’єднання… У так званих неперспективних селах миттєво зникали школи, дитсадочки, клуби, фельдшерсько-акушерські пункти, бібліотеки. Заборонено будувати приватні і соціальні будівлі, дороги, водогони. Села стали називатися бригадами, а люди – приймаками, як другий сорт відносно мешканців центральних садиб. Чи не так зараз відчувають себе люди з приєднаних територій?
Тепер у кожного голови укрупненої сільради мається декілька заступників, але немає заступника головного, який займався б конкретно розвитком території, сільським господарюванням, особливо тваринницькою галуззю, на громадські території. Хіба не зрозуміло, що ні «любий» Зеленський – Президент нині, ні Кабмін, ні Європа чи Америка, ніхто ніколи не зменшить ціни на м’ясо, молоко, яйця й хліб, окрім нас самих – територіальних громад? 
Адже кожна об’єднана громада, як орган місцевого самоврядування, взяла на себе функції центральної влади: управління, землекористування і фінансові потоки. І як наслідок – відповідальність за долю своїх людей, яких непокоїть відсутність робочих місць, низькі зарплати і пенсії, захмарні тарифи на житлово-комунальні послуги і непомірно високі ціни на продовольчі товари.
Добре було б, якби через «Берег надій» почути і зіставити, як іде процес децентралізації не тільки в Раївській ОТГ, а й в інших.
Чого вимагає час, що потрібно нині? Вміти, знати і працювати, не покладаючи рук, задля блага держави.
 

Валентин ВАСИЛЕНКО. 
сел. Первомайське.