У кінці минулого тижня на Синельниківщині розбушувалася стихія – грозові ливневі дощі з сильним поривчастим вітром додали клопоту жителям навколишніх сіл. Особливо від стихії постраждала Писарівська сільрада, де, за повідомленням сільського голови Людмили Крупської, минулої суботи в село, розташоване в низині, зверху пішла вода з шаром грунту. В результаті цього на вул. Тихій було пошкоджене асфальтове покриття, сильно постраждала вулиця Польова.
- Подекуди вода ще й досі стоїть на городах, - розповіла Людмила Крупська в понеділок. – Залитими залишаються людські підвали та колодязі, з двох громадських колодязів потрібно відкачувати воду. Крім того, нанесений мул на дорогу загального значення біля села Пристень, рух по якій залишається ускладненим.
Ми звернулися по допомогу до голови райдержадміністрації Юрія Мартиненка, еменесників, водоканалу – всі обіцяли допомогти, не залишилися байдужими до нашої біди, тому зараз вирішується питання про ліквідацію наслідків стихії.
Загальну ситуацію по району ми попросили прокоментувати начальника відділу ЦО та НС райдержадміністрації Олега Чайкіна:
- Взагалі ситуація на Синельниківщині оцінюється як нормальна, трохи розмило дорогу біля с. Пристень Писарівської сільради та біля с. Рудево-Миколаївка в Шевченківській сільраді. Відбулося засідання комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, на якому було вирішено не надавати статус надзвичайної ситуації негоді минулого тижня.
На ліквідацію наслідків розмиву дороги біля вищеназваних населених пунктів направлено техніку райавтодору, яка й зараз там працює.
Наскільки ці слова відповідають дійсності, журналісти «Берега надій», виїхавши до Писарівської сільради, побачили наочно:
- 15 років живу в Писарівці, і ніколи такого не бачила, - ділиться жителька вулиці Леніна Катерина Малишко. – Город залитий повністю, три дні стоїть у воді, он, бачите, картопля вже почорніла. Помідори, може, які відійдуть... Головне, що зарадити ми нічим не можемо – з двору два дні вийти не могли. Хата – наче корабель на причалі була. Он у літній кухні квочка з 15-ю курчатами втопилися, бо закрила їх там, а врятувати вже не змогла. Корову не могла здоїти, бо - і сміх, і гріх - нікуди було ослін поставити – довелося посеред траси доїти. Ось сьогодні я в гумових чоботах, а до того ми з чоловіком босі ходили, бо води було вище коліна, через верх у чоботи заливало...
На думку Катерини Володимирівни, якби спеціалісти-рятувальники допомогли та одразу відкачали воду помпою, може, ще щось з городини і вдалося б врятувати.
А от що каже колишній вчитель і директор місцевої школи Микола Титович Макаренко:
- І раніше спостерігались ливневі дощі, але такого, як ось цей, я не пригадую. Так, село до нього виявилось не готовим. Ми вважали до того, що здебільшого літо в нас засушливе. А природа ще раз нагадує: потрібно до всього готуватися. Повінь виявилась такої сили, що зруйнувала асфальтове покриття на вулиці Степовій, я вже не кажу про затоплені городи, будівлі. На щастя, мою хату не зачепило, бо вона розташована на узвишші. Он гляньте: луки залило. Сіно не встигаю косити. Домашнім тваринам трави – їж, не хочу.
Село Пристень можна назвати мальовничим: все в садках, навколо луки. Краса – не намилуєшся. Ось тільки знаходиться воно в видолинку... Такої, як ця травнева, зливи не пам’ятають навіть старожилки Валентина Астафурова, Лукія Зражевська, Ганна Муха (на фото). А цим жіночкам віку зозуля накувала геть за вісімдесят.
- У селі 43 хати, з них тільки в п’ятьох живуть постійно сім’ї, більша частина осель взагалі порожня, ніхто не мешкає, а то дачники прикупили, - охоче розповідають. – Тільки влітку тут життя і жевріє. Негода село захопила зненацька – таке робилося, що словами не переказати. Вода добралася до хат – ніякі гумові чоботи не допомагали. Ми й молилися, щоб хоч наші оселі до самих дахів не затопило. Інакше, що ж тоді з нами було б. Якщо ви поїдете селом далі, то побачите, які там камені вода принесла. Залило погреби, від чого всі зруйнувалися, незважаючи на те, що викладені з цегли, також колодязі. Води питної немає, просимо всіх, хто їде, щоб привезли хоча б для пиття.
Цього разу, на щастя, електроенергію не відключили, отже, не бродили ми в темряві. Нам пощастило, бо в селі живе сільський голова Людмила Крупська. Вона відгукується на всі наші скарги, а ще допомагає нам у сплаті за електроенергію.
Водопроводу в селі немає, газу теж, користуємося балонним. Городи обробляємо самі, скільки вистачає сил.
Як кажуть жіночки, «якась комісія» вже приїжджала. Така собі гарна дама, хоч і не назвалась, але з’ясовувала, якої шкоди наробила злива. А та шкода навіч – на городах вже нічого не виросте, бо замулені, водою залиті. Тепер їх потрібно просто переорати.
Як бачимо, оцінити ситуацію як «нормальну» можна хіба що, не виходячи з кабінету. Попередній начальник відділу Анатолій Гусєв, приміром, одразу б приїхав на місце події. Може, варто було б провести засідання комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій не в Синельниковому, а в Писарівці, щоб побачити, наприклад, не тільки загиблі городи, залиті погреби, а й те, що дренажна система давно потребує прочищення? І хіба проблеми, які звалилися на плечі нехай не тисяч, але десятків людей, можна вважати «нормальним» явищем?
Світлана КАДОШ.
Оксана ЛЕНДА.
Ася МАРИНЕНКО.
|
