Сонячне проміння стрімко стрибає по віконних скельцях Синельниківського навчально-виховного комплексу. Вони за принципом маяку посилають світловий сигнал учням, які поспішають на перший урок. Проте, здобути знання дітлахам, які живуть в районі «П'ятихаток», виявляється приблизно так, як у відомому вислові «Крізь терни до зірок».
На жаль, його слід розуміти не в переносному сенсі, коли людина, долаючи тернистий шлях, сягає вершин. Адже школярам буквально день у день  доводиться діставатися із свого мікрорайончику до школи крізь терня у вигляді тих карантинних бур’янів, які подекуди вже сягають зросту третьокласника!
Редакція газети «БН» з року в рік звертає увагу міської влади та комунальних служб до не викошених територій міста та саме до цієї ділянки, яка розташувалася напроти центрального входу у НВК. Так само, як і комунальникам не докучає оминати увагою цю галявину, так і нашій газеті не набридне нагадувати про її занедбаний стан.
До речі, проблему із заростями справа від закладу вирішили як завжди злочинним і жорстким по відношенню до  тендітної природи методом – випалюванням! Гадаємо, що кожному відомо, що на місці, де пройшов вогонь, гине корисна мікрофлора ґрунту, знищуються комахи, їх личинки, лялечки, а їдкий дим від спалювання шкідливий для людей. Але навіщо так робити, адже сухі палиці від буряну все одно стирчать із чорного попелу? Питання, мабуть, риторичне, проте лишається відкритим.

Орися ЛАДАТКО.