Часто-густо тишу міста розриває оглушливий гуркіт десятків мотоциклів. Байкери… Хто вони і як їх зрозуміти? Для суспільства – це зграя ізгоїв, приречених на вічний біг по сірих смугах доріг. У свідомості людей викарбовано огидно-привабливий образ байкера, як нетверезого, жорстокого, ігноруючого правила дорожнього руху і закон взагалі. З часом в бік свободолюбців склалося чимало штампованих стереотипів, які збереглися донині. Проте, ця субкультура набагато філософськи глибша, ніж ми звикли собі її уявляти.
Зовнішній вигляд байкера викликає купу протиріч. Зазвичай – це косуха (куртка зі шкіри із замком навскоси), шкіряні штани або джинси і бандана, зав’язана на піратський манер. Насправді ж, кожен поважаючий себе мотоцикліст не виїде на трасу без укомплектованого екіпірувального вбрання і шолому.
Байкери – це не кітч, це внутрішній стан духу і спосіб життя в цілому. Перш за все, вони – люди. Так, різні за віком та статусом, проте в спілкуванні важко виявити якусь відмінність. У них є свої правила та моральні принципи. Наприклад, взаємодопомога на дорозі незалежно від того, хто на якому мототранспорті пересувається. Мабуть, мало хто знає про цінності, яких дотримуються представники байкерської культури. Можливо, саме через це виникають протиріччя у взаєморозумінні між людьми, які обрали стилем життя мотоцикл і тими, хто не розділяє цього смаку.
Страх людей перед мототехнікою формує міф про те, що байкери – це неврівноважені люди, а все, що не схоже на нас – насторожує і відштовхує. Опинившись на краю світу чужаками для суспільства, вони побудували свій власний. Згодом зародилися мотоклуби та мотобанди, потроху почало формуватися те, що згодом назвали байкерською культурою. Мотоциклісти не схожі на інших людей, тому об’єднуються в байкерський рух, з власною ідеєю.
Байкери – це такі ж люди, як і всі інші, у них також є родина, робота і такі ж земні проблеми, як у кожного з нас. Просто вони обрали трохи інший спосіб життя і присвятили його їзді на мотоциклі. Своїми думками з приводу такого стилю життя ділиться байкер Максим Сігунов. Він проживає у нашому місті з дружиною Дар'єю. Працює на цегельному заводі електриком. Проте, завжди знаходить час і для родини, і для друзів-однодумців. Для нього дорога – це не асфальтне покриття, а ціла філософія життя. Вона – суворий вчитель, адже постійний ризик дисциплінує. Байк – найліпший друг, а не просто механічний засіб пересування, де гарячий двигун – серце.
Байкери не гинуть, а стають вітром. Бажаємо щасливої дороги, сприятливої погоди та янгола-охоронця на шляху.
Орися ЛАДАТКО.