Один із ключових фігур епохи «застою» був Перший секретар ЦК КПУ, двічі Герой Соціальної праці (за українське зерно) В.В. Щербицький. Його ще називали героєм «Чорнобиля».
Це він допустив, що 29, 30 квітня 1986 року, коли пів-Європи ховалися по домівках, рятуючись від радіації, тисячі і тисячі киян з дітьми проводили ці сонячні дні на дніпровських пляжах під справжніми радіаційними бурями. А першого травня, стоячи головним керівником республіки на урядовій трибуні, він приймав квіти від жовтенят і піонерів. Цих дітей довго тренували  на площі до початку демонстрації.
Кияни і майже всі українці пам’ятають до цього часу цей зловіщий кадр, як всіх тих, хто стояв на трибуні і володіючи істинною інформацією про дійсність аварії АЕС, приймав квіти від нічого не підозрюючих дітей. Цей кадр - документальне свідчення групового злодійства перед своїм народом. 
Але багато тих, кого дітки обдаровували квітами, залишались ще довго в обіймах керівництва держави. Залишився і В.В. Щербицький. І тільки через декілька років його звільнили від руля державою. Це звільнення транслювалося по телебаченню. Його проводжали як улюбленого батька народу. Члени ЦК КПУ, виходячи один за одним на трибуну, обрушували на «героя» такий потік славослів’я, як нібито він вивів Україну в число квітуючих держав світу. 
Чуючи ці «діфірамби», можна було б згоріти від сорому. Члени ЦК говорили так, ніби немає талонів, ніби не порожні полиці магазинів, ніби мільйони людей не стоять в безкінечних чергах, ніби не вмирали тихою смертю сотні українців, опромінені радіацією...

Валентин ВАСИЛЕНКО.
с. Первомайське.