- Льошко, привіт! Це ж скільки ми не бачилися? Ти несподівано зник з горизонту. Збиралися в школі на зустріч, цікавилися, чому тебе немає. Хтось сказав, ніби ти десь за кордоном.  То правда?
- Так. 
- Ти дивись… І довго там перебував?
- Ну, небагато-немало – шість років.
- Ого! Ну і що?
- Як бачиш, живий-здоровий.
- То, може, зустрінемося і ти мені все розкажеш?
Олексій свого часу закінчив середню школу №2 у Синельниковому. Вчився нормально, не відставав у навчанні. Може б, і до медалі дотягнув, однак не вистачило наполегливості, а також він весь час десь наймався працювати. Мама з татом розлучилися, і ненька поїхала в іншу країну на заробітки. Синові допомагала, однак він на ту допомогу не дуже надіявся.
Після школи, хоч і вирішив піти до вишу, однак не вийшло. Щоб даремно не втрачати часу, вступив до Миролюбівського ліцею, де отримав документи на право водити автомобіль. Однак думки про вищу освіту не полишав і через рік став студентом аграрного університету. А потім і диплом отримав, де було записано, що він має спеціальність інженера-механіка. Весь час навчання продовжував працювати.
Постало питання, де шукати постійну роботу. Випадково зустрів знайомого, котрий представив свого товариша. Як з’ясувалося, останній щойно приїхав з Об’єднаних Арабських Еміратів, де працював офіціантом протягом двох років. Олексій «загорівся», почав збирати документи та «підганяти» англійську мову. Тоді пошкодував, що в школі та виші приділяв їй недостатньо уваги. Співбесіду хоч і витримав, однак розумів, що він недостатньо знає мову, тож покладав надію, що саме за кордоном удосконалить її. 
Чекати виклику довелося довго. Уже навіть надію втратив, та через три місяці врешті його запросили, було складено договір на два роки праці в ОАЕ. Він тоді не знав, що продовжуватиме контракт.
Чи хвилювався, коли оголосили посадку літака? Стверджує, що ні. Просто було цікаво. В Абу-Дабі, куди прилетів спекотного дня, його зустріли дві жінки, теж з інших країн – одна з Португалії, інша – з Іспанії. Вони повели його до готелю, котрий занесено до Книги рекордів Гіннесса як споруду з найбільшим нахилом. Тут він мав жити і працювати. У кімнаті, розрахованій на двох осіб, уже жив хлопець з Тернополя, який поділився своїм досвідом і враженнями.
Потім Олексій зустрічатиме українців, росіян, представників інших національностей. Перша робота -  бармен, згодом стане офіціантом, займатиметься фотографуванням. Олексія часто запитують, з якою метою поїхав – за великим заробітком? Так, гроші мають значення, але для хлопця вони були не на першому місці. Хотілося подорожувати, побачити світ, завести знайомства. Останнє йому особливо вдавалося. Він побував у Китаї, Бразилії і ще у восьми країнах. Його приємно дивувала доброзичливість людей, бажання підтримати розмову, розповісти про свою країну.
Чи важко працювати? Так, грошей даремно ніхто не платить. Чайові? Вони існують в Еміратах, але дуже незначні – в Україні набагато більші. І зарплата в офіціанта далеко не захмарна. 
Однак до України Олексій не поспішав. Незабаром познайомився зі звичаями мешканців країни. В якості фотографа побував на весіллі. Цей ритуал дуже відрізняється від українського. Жених і наречена відзначають його окремо. Олексій робив знімки у жениха, який, наприклад, сидить на невеликому узвишші, а до нього підходять особи чоловічої статі, тиснуть руки і йдуть чаювати за столики. Або такий: коли до ресторану приходить арабське подружжя, то на всі запитання, навіть адресовані жінці, відповідає чоловік.
В Еміратах Олексій склав екзамени на право водіння авто саме в цій країні – таксі там дуже дорого коштує, а от взяти авто напрокат можна в будь-який час при наявності такого документа – це набагато дешевше. 
Чи звик до спеки? До неї важко звикнути, та не так часто йому доводилося бувати на вулицях, а в приміщенні скрізь працюють кондиціонери. Мабуть, ще б деякий час працював, однак доля повернулася іншим боком. У зв’язку з коронавірусом туристів стало значно менше, тож і він взяв квитка та вирушив додому.
Нині шукає роботу. Хотілося б до сільського господарства податися, однак кому нині потрібні інженери-механіки. Тож Олексій займається самоосвітою і сподівається, що із закінченням пандемії він знову вирушить пізнавати світ. Також він часто спілкується зі своїми новими знайомими, яких у нього безліч по всьому світі.

Ася МАРИНЕНКО.