Він знає свою роботу як свої п’ять пальців. Серед ночі розбуди – розповість, де і що. Так кажуть про людей, які віддані своїй праці, обов’язкам. Так я стовідсотково можу сказати про Юрія Ніколенка, який все своє трудове життя віддав одній з найважливіших галузей – енергетиці і який цими днями відзначає ювілей.
Колись, на початку 70-х років минулого століття, отримавши диплом з відзнакою про закінчення технікуму, за призначенням приїхав Юрій Афанасійович до Синельникового. Місто йому відразу сподобалося: вулиці рівні, потопають в зелені, люди доброзичливі. І ще одна велика перевага: на ті часи Синельникове заслужено вважалося крупним залізничним вузлом.
З усією відповідальністю взявся до роботи. Чим далі – тим більше розумів: вища освіта необхідна. Тому вже незабаром вступив на заочне відділення вузу. Пригадує, як під час захисту дипломної роботи почув від професора: «Ваша робота «тягне» на кандидатську. То, може, вступатимете до аспірантури та працюватимете над темою?». Однак Ніколенко не виявив такого бажання – йому подобалася практична робота. Мине кілька років – і його призначать начальником Синельниківського району електричних мереж. 
Якось ми з ним їхали районом. Юрій Афанасійович раптово зупинився:
- Дивіться, колись тут стояли дерев’яні стовпи, а тепер он які красені, – кивнув головою на залізобетонні стовпи. 
А потім почав розповідати, скільки всього зроблено в місті та районі, як будувалося нове приміщення РЕМу, допоміжні споруди, без яких не обійтися. А ще – про квартири, які призначалися для його працівників. Адже таких спеціалістів екстра-класу, як у нього, ще пошукати треба. «У нас інакшим бути неможливо, - каже Ніколенко, - адже робота вимагає знань, обережності, відповідальності».
Навіть перебуваючи на пенсії, він не полишив трудитися і ще кілька років очолював відповідальну ділянку роботи. І при цьому він не належить до тих пенсіонерів, котрі вважають, що лише вони працювали по-справжньому, а нинішнє покоління, мовляв, так не вміє. А якщо й дозволяє собі зауваження, то лише тому, що дуже переживає, щоб не було знищено те, що свого часу споруджувалося. Он який ресорний завод мали – і що від нього залишилося?..
Здавалося б, маєш пенсію – і живи собі спокійно, не переймайся. Та не може Ніколенко не переживати за благополуччя рідного міста ні як колишній керівник підприємства, ні як пересічний житель.
У ці дні Юрій Афанасійович відзначає ювілей – 80-річчя. Більша частина цих років була зайнята працею – нелегкою, відповідальною, сповненою щоденних турбот і тривог, за що й зараз продовжує користуватися величезним авторитетом та повагою. Хочу приєднатися до всіх вітань і добрих побажань, які лунають в адресу Юрія Ніколенка. Хай всі вони здійсняться!

Петро ЧУМАК.