Пам’ятаєте, ще якихось років двадцять тому фотографії на згадку робили виключно зі значущих дат – випускного, Нового року чи весілля. А якщо повернутись на 200 років назад, коли з’явилися перші фотоапарати, для знімку треба було сидіти нерухомо годину! Сьогодні ж майже кожен відчуває себе майстром фотографії, знімаючи усе довкола. Чи так це легко «зупиняти мить», розповіла з нагоди професійного свята Надія Гутей.
Почавши цікавитись фотографією 17-річною юнкою, Надя відкрила для себе популярні світові сайти, присвячені пейзажним світлинам. Тоді її настільки вразила і захопила манера висвітлення навколишнього світу певних професійних фотографів, що вона стала вивчати основи фотографування.
- У нашої сім’ї була лише звичайна милиця, тому досягти творчого прориву на практиці, звісно, було важко, - ділиться героїня допису. - Але я не здавалася. І, як це стається з юними і захопленими певною справою людьми, своєю наполегливістю мені вдалося вмовити батьків подарувати на 18-річчя аматорську дзеркальну фотокамеру, яка і допомогла мені згодом знайти своє покликання.
Отож, озброївшись новою більш якісною технікою, юний фотограф відкрила для себе жанр портретної фотографії, додавши вивчання основ редагування знімків.
- Тренуючись на своїх рідних та подругах, я «спотворила» не один десяток їхніх фотографій, - посміхається співрозмовниця та продовжує, - але «піддослідні» завжди були задоволені результатом, що досі лишається загадкою для мене.
Мабуть, саме підтримка близьких людей не дала розбитися вщент «рожевим» мріям щодо цієї професії, адже дівчина стикнулася з шаленою конкуренцією. У пошуках власного стилю, продовжувала фотографувати для задоволення. І лише близько року тому чітко для себе вирішила, що хоче створювати пам’ять найсвітлішого дня кохання і зародження історії нової сім’ї.
- Коли мої клієнти передивляються фотографії, на яких присутні непідробні емоції, згадують свій день і дякують мені за збережені безцінні моменти, тоді відчуваю, що роблю щось значуще у цьому світі, - захоплено каже фотограф.
Розуміючи, що для успіху необхідно діяти, ризикувати і долати внутрішні бар’єри, почала інтенсивно накопичувати досвід, безкоштовно фотографуючи весілля, заводячи нові знайомства з колегами, відві-дуючи майстер-класи.
- Від останніх користі було значно менше, ніж очікувала, тому що ідея отримати гарний кадр у більшості майстрів перевищує ідею закарбувати саме ту пам’ять, яка б мала цінність для молодят. Тож я вирішила, що це і буде мій стиль - не нав’язувати свою художню думку, а створювати її, спостерігаючи за подіями. І хочу сказати, що вже маю дуже задоволених такою манерою фотографування клієнтів.
До речі, Надія любить фотографувати не лише весілля, а й групи друзів, наприклад, випускників: дівчата чи хлопці - не має значення. Головне, вважає фотохудожниця, знайти спільну мову та досягти щирості в емоціях. Після таких зйомок майстриня відчуває святкове піднесення.
- Такий стиль зйомки вимагає наявності професійної фотокамери, оптики і аксесуарів, аби встигати знімати кожну скороминущу емоцію без втрат технічної якості. Наприклад, я знімаю на професійну дзеркальну фотокамеру фірми Nikon, об’єктив, що блискавично фокусується, спалах при зйомці у темних приміщеннях, а також маю у запасі декілька швидкозаписуючих карт пам’яті. Проте світ не стоїть на місці і випускає нові покоління камер, що ще більш точно здатні задовольнити потреби фотографа, тому мрію накопичити улюбленою справою на оновлення своєї техніки.
Незважаючи на вже існуючі здобутки у фотографуванні, дівчина продовжує працювати над собою. Її незміне кредо по життю – талант – це лише 1% дару від природи і 99% наполегливої праці.
Молодий фотограф підсумовує бесіду планами на майбутнє – втілення власного проекту, що полягає у відкритті красот рідного краю для проведення сучасних європейських весіль камерного формату (до 20-ти чоловік):
- Я вважаю, що Синельниківщина має значні переваги перед великим містом для проведення таких весіль, але це потрібно продемонструвати людям, показати якісно новий рівень організації свята. Сподіваюся, що впораюся з цим викликом і продемонструю, що найкраще – поряд.
Орися ЛАДАТКО.
|