 Днями зустрів старого знайомого, який все життя займав активну життєву позицію та боровся за правду. Органічно зневажаючи «комуняк» (при яких безкоштовно отримав вищу освіту, квартиру, мав «жигулі», інженерну посаду за фахом та ін.), на кожних чергових виборах він завзято агітував за підтримку тієї чи іншої політичної сили та її кандидатів у депутати чи президенти.
Як же я був вражений, коли навіть такий активний політичний «діяч» на моє запитання: за кого треба голосувати цього разу – з досадою махнув рукою, вилаявся і заявив, що більш не братиме участь у виборах, бо зневірився у всіх і втомився від політичної брехні. Оце так! Але мені не дивно.
Дійсно, українці вже втомились від брехні, обіцянок, зубожіння та безправ’я. Людям потрібні правда і справедливість. Але їх немає. Майже всі політики брешуть без зазріння совісті, рвучись до влади з корисних інтересів, багато обіцяють зробити для покращення життя людей, але швидко забувають про свої обіцянки і зловживають своїм службовим становищем.
А країна потребує правди. Вона дійсно розділена на дві частини, але не на Захід і Схід, а на класи – трудящих та олігархів. П’ять відсотків українців-панів жирують, а решта – 95% пересічних українців – ледь зводять кінці з кінцями, бо знущання жадібних роботодавців та нестримний і ніким не контрольований ріст цін поставили людей на межу виживання. Пенсій та зарплат не вистачає людям на нормальні харчування, навчання, лікування…
Трагедія нашого народу в тому, що він вміє працювати, але не вміє захищати свої права та інтереси, дозволяє ошукувати себе і глибоко не замислюється, в чому причина негараздів. Більшість живе за принципом «моя хата з краю»… Наш виборець бездоганний, бо, обдурений і ошуканий, він спокійно і покірно голосуватиме за «реформатора» та «сильного українця» Сергія Тігіпка, за «фронтовика» Арсенія Яценюка, за «покращення життя вже сьогодні» і взагалі за будь-кого по вказівці, по безпринципності, за певну винагороду тощо. Прикро, але, на жаль, це так.
Кого ми зараз бачимо в політиці? У переважній більшості запроданців, «проститушек», холуїв з депутатськими значками, які продали свої душу і совість за срібняки та преференції. Серед них майже немає високоморальних авторитетів (проте вистачає авторитетів кримінальних), прикладів для наслідування, тих, хто не на словах, а на ділі чесно дбає про громадян України, захищає їх права, ставить служіння народу вище власних егоїстичних інтересів.
Але не все так безнадійно. Серед купи мотлоху є й достойні політичні партії, як перевірені часом партії лівих сил, так і нові, молоді політичні сили, такі, як «Україна Майбутнього», здатні відродити славу й міць нашої держави, забезпечити щасливе і заможне життя нашому народу.
Щоб представники цих партій прийшли до влади і мали можливість змінити стан справ на краще, нам і потрібні вибори, бо вони – єдиний політичний інструмент участі народу у формуванні органів влади на місцях та реалізації головної конституційної норми: народ є єдиним джерелом влади в Україні.
Лише за допомогою виборів у демократичній країні відбувається зміна влади.
Тому звертаюсь до всіх свідомих синельниківців: не будьте байдужими до долі свого міста і району, до свого майбутнього і майбутнього своїх дітей. Ось тому і треба було прийти 31 жовтня на виборчі дільниці і вибрати тих, кого вам підказували розум, серце і здоровий глузд.
В. Капралов, виборець.
|
