Слава Богу, шкільне навчання цього року повністю ведеться українською мовою! Це далося важкою ціною, але уже в котрий раз після страшних випробувань і невизнання, українці оголошують на весь світ: «Ще не вмерла Україна!».
А не вмерла вона тому, що мала основу безсмертя – мову. Якщо живе мова – живе дух, пісня, історія. Живе релігія й звичаї. Наша мова – це ми, українці, народ, який протягом тисячоліть характеризувався чесністю, щедрістю, співучістю, працьовитістю.
Тож на сучасному етапі розвитку держави ми маємо робити все для її розвитку і поширення, сприймаючи мову як процес пізнання. 
Коріння мови сягають доісторичних часів, роблячи її геніальним наслідком матеріальної і духовної діяльності багатьох поколінь. Історія України – це історія боротьби за місце під сонцем, а зброя у цій боротьбі – шабля і слово. І варто пам’ятати, що коли шляхта захоплювала полонених, то першим страчувала кобзаря – адже він був носієм Слова.
Зараз Україна – незалежна держава, і статус мови закріплено офіційно кількома документами, в першу чергу – Конституцією України. На жаль, багато наших високопосадовців робить все, аби російська мова не полишала нас. Я думаю, що ніякі закони без твердої і послідовної позиції кожного з нас діяти не будуть – тож ми маємо позбутися найганебнішого комплексу – меншовартості.
Ми маємо пам’ятати, що ми велика нація, і поважати нашу велику українську мову. І саме її мають чути наші діти змалечку.

Іван ГУСАРОВ.
с. Дерезувате.