Отримала на Різдво пухкенький конверт від Івана Івановича Гусарова – багаторічного директора Дерезуватської СШ, людини всебічно обдарованої, великого патріота України.

Він широко впроваджував у своїй роботі  українську етнопедагогіку – вічне, невичерпне джерело навчально-виховної мудрості, до провідних засобів втілення якої належать рідна українська мова, фольклор, народні традиції, звичаї, свята, обряди, символи,  побут, усі  види і жанри народного мистецтва тощо. Особлива увага приділялась також вивченню історії козацтва, то школа при ньому гриміла на всю область, – так само, як спортивні досягнення її директора – на всю Україну! Погляньте на це фото, яким він ще й танцюристом був завзятим! А ще ж жартівник і веселун, автор кількох пісень, словом – директор-взірець у всьому! До того ж разом із дружиною виховали в патріотичному дусі дітей та онуків, а галичани стверджують, що лише тоді ти маєш право називатись українцем, якщо власних дітей виховав патріотами!
Так чим же обдарував мене Іван Іванович на Різдво? А були в тому конверті вирізки з газетних статей – частина архіву Гусарова, переважно про Шевченка, пожовкла від часу моя стаття у «Зорі» (як виявилося пізніше – випадково, бо «Я нею дуже дорожу», –  сказав у слухавку, тож доведеться відсилати назад), яскраво ілюстрований його власний гарний вірш «Запорожці» і пречудова його «Колядка» (у двох екземплярах – для Зінаїди Дем’янівни Грушко-Колінько і для мене) із щирими й теплими побажаннями у віршованій формі на звороті. «Колядку» і «Запорожців» пересилаю до редакції, бо вони варті того, щоб піти в народ, а ще, на мою думку, непогано б провести семінар для директорів шкіл району і вчителів історії за участі Гусарова, – хай поділиться ветеран власним багатющим досвідом патріотичного виховання.
Щиро дякую Івану Івановичу за оригінальне вітання-колядування! Здоров’я й натхнення Вам, шановний, до ста літ!

Людмила ЛЕНДА.
с. Василівка-на-Дніпрі.