Як вижити перлині Синельниківського району табору відпочинку „"Дніпро"?
Табір відпочинку Синельниківського району „Дніпро” на Арабатській стрілці завершує сезон. Як і у попередні роки, його послугами користувалися „наші” і „не наші” курортники.  Море однаково ласкаве до всіх, а додатковий заробіток аж ніяк не був зайвим установі – там триває капітальний ремонт та перепланування обох корпусів. 

З кількарічним запізненням, як ми зрозуміли після візиту сюди, щоб поспілкуватись з ветеранами ТОВ „Нива”, яким господарство таку тижневу радість дарує щороку. Чому такий висновок? Бо побачили сусідні корпуси приватних здравниць, які уже мало чим нагадують вчорашню „совдепію”. Нам же позбавитись цього поки що не вдалося.  
Та не було б і цього, коли б кілька років тому через певні обставини не змінилось керівництво табору і районне керівництво нарешті припинило вкорінілу практику здачі „Дніпра” в оренду. Спочатку москвичам, потім одноплемінникам, позбавляючи тим самим себе зайвого господарського клопоту та витрат. Дійшло до того, що сусідня база „відтяпала” у нас частину землі на першій лінії вздовж пляжу, фактично відрізавши „Дніпро” від моря.
„Нам би тільки дітей пільгових категорій було куди відправити, як того вимагає закон” – відмахувались голова райради та РДА. Аж доти, коли не запрацювала тендерна система і „Дніпро” програв іншим базам відпочинку конкурс навіть на оздоровлення синельниківських дітей.
Після цього схаменулись і почали шукати шляхи для порятунку табору. Думали довго і по-різному. Були наміри чи то приватизувати його, чи то акціонувати, бо статус колгоспного табору (а саме за селянські гроші його було побудовано) він уже в результаті реформ втратив, а „потягнути” його тодішньому районному бюджету було непосильно. Та врешті закінчилося тим, що чотири роки тому ТОВ „Нива” (голова Володимир Сулаєв) надало мільйонну позичку районному бюджету, на яку і почалась основна  реконструкція корпусів, придбали нові меблі, постільну білизну та ін. А згодом і районний бюджет почав виділяти по кілька сотень тисяч гривень на оновлення табору, який запрацював у кілька змін. 
У 2019 році табір „Дніпро” приймав дітей на оздоровлення дві зміни. За цей час заклад встигло відвідати 320 дітей, з яких 119 з Синельниківського району. Так, Іларіонівська ОТГ направила на відпочинок 28 дітей, Славгородська – 3, Раївська – 29 дітей. Зайцівська громада придбала 27 путівок та оздоровила 54 дитини за два заїзди. Також були відпочиваючі з Херсонської області: сільські громади Іванівки, Дружбівки, Волинського та Агайман - загалом оздоровили 27 дітей. З Кіровоградської області відпочивали діти пільгових категорій з професійних ліцеїв Олександрії, Піщаного Броду та Новоукраїнки.  
В спортивну зміну в червні та серпні заклад приймав групи дітей з Києва, Житомира, Харкова, Синельниківщини та Білорусі. 
Починаючи з квітня та впродовж всього літа було виконано повну ревізію трансформатору та всієї електромережі, замінено повітряний кабель СІП, відремонтовано  освітлення території з встановленням датчиків „день/ніч” на ліхтарі та економічні лампи, закупили 150 комплектів постільної білизни, посуд та 30 матраців, за допомогою грейдера вирівняно та вичищено пляжну зону та під’їздні шляхи від бур’яну,  збільшили кількість тіньових навісів на пляжі, в літньому душі повністю замінено систему водопостачання та встановлено подачу води з баків, в яких вона підігрівається природнім шляхом.
На третьому поверсі в корпусі №2 власними силами відремонтовано „під ключ” 5 кімнат. В тому ж корпусі на другому поверсі в санвузлах встановлено душові кабінки – по дві на кожен.
- З районного бюджету заклад цього року отримав 180 тис. грн. За ці кошти ми мали можливість придбати та встановити обладнання для пральні - 2 пральні машини з завантаженням 10 кілограмів, та  харчоблоку - 2 електричні плити, овочечистку, овочерізку, м’ясорубку, кип’ятильник та холодильник. До кінця сезону ми маємо придбати посуд для харчоблоку, сушильні стійки, робочі столи та кахель, - розповідає директор табору Володимир Панченко. 
А далі ще чекає ремонт третього поверху, каналізації, естетичне облаштування території.
Так чому ж тоді присікуєтесь до людей, які щось роблять, запитаєте? Не заради того, щоб комусь „насолити”, а просто прораховуючи перспективу. Чи будуть завтра затребувані корпуси, де у кімнатах мешкає по шість дітей, а санвузли на коридорі і то мають по дві  душові кабінки та унітази?  Сьогодні ще так, враховуючи бідність багатьох українських сімей. Але хіба не треба прагнути і цим дітям створювати такі умови, щоб вони потім не соромились ділитись враженнями у соцмережах з однолітками? 
Чи буде рентабельним і надалі позиціонувати „Дніпро” лише як дитячий табір відпочинку? Адже для малечі, напевно, вистачить і одного капітально відремонтованого триповерхового корпусу, а ремонт другого уже зараз, може, варто орієнтувати на варіанти сімейного відпочинку, враховуючи його унікальне природне розташування поряд з солоними озерами та цілющим мінеральним джерелом? Та в одиночку табору з цим навряд чи впоратись.
От тільки визначатись з цим треба уже зараз, щоб потім, переробляючи зроблене,  не шкодувати про марно витрачені сьогодні гроші. Бо хоч і мовиться – простота не гріх, але в даній ситуації навряд чи це добра відмовка.

Станіслав ТКАЧОВ.