Минулого тижня довелося побувати у Старовишневецьку з „миротворчою місією”. І, незважаючи на те, що вона пройшла успішно – усі сторони, ніби-то, розійшлися задоволеними, на душі лишився прикрий осад.
Чому, запитаєте ви? Уже хоча б тому, що,  по-перше, ніяк не хотілось вірити у те, що по різні боки барикад опинились сільрада та частина громади. Барикад молочних, бо саме власники корів порахували себе ображеними, отримавши „палки в колеса” замість сприяння від того, хто б мав усіляко допомагати розвивати молочне скотарство на селі - місцевої влади. Саме так вважали  активісти зборів, найголоснішою з яких була Ліда Сидоренко.
- Ви забороняєте нам напувати корів у ставку, - звучали докори на адресу сільського голови Тетяни Линник.
Та намагалась пояснити, що нікому вона нічого не забороняє, а лише вимагає від орендаря тутешнього ставка дотримуватись екологічних норм та забезпечити п’ятдесятиметрову санітарну зону. А саме до цієї зони потрапило тирло для корів, куди їх приганяють на обіднє доїння. В той же час законодавство не забороняє облаштовувати на ставках водопій для худоби, тим більше, що триває така обідня перерва у корів усього пару годин. Та й сам орендар водойми Олександр Колінько нічого проти людської череди не мав, тільки б усе було в рамках закону.  
І ось парадокс – при, ніби-то, загальному незапереченні сторін, протягом півгодинної суперечки пристрасті загострилось до того, що уже і відміну договору оренди, підписаного екс-головою РДА Володимиром Палієм, почали вимагати, і недовіру сільській владі висловлювати, і звинувачувати сільського голову у тому, що сходи жителів села не проводяться. Одним словом, картина вимальовувалась далеко не така, як ми звикли думати про сільське життя: ладком та мирком. Все це відбувалося в присутності майже повного складу управління сільського господарства на чолі з начальником Миколою Малюковим, юриста РДА Юлії Бондар та заступника начальника відділу земельних ресурсів Світлани Потаніної. Саме ці члени комісії мали знайти вихід з ситуації таким чином, щоб дати можливість приватним господарям розвивати молочне поголів’я, яке останні роки стає все менш і менш популярним.
І його-таки знайшли: запропонували обладнати два тирла, в одне з яких корів би приганяли на водопій, а в іншому вони відпочивали. Все так просто, але для цього раніше не вистачало старовишневчанам одного: взаємоповаги та готовності трішки поступитись одне одному. Саме в цьому, на наш погляд, і дала слабинку сільський голова.
Що це дійсно так, переконались ще й на подвір’ї двох сусідів. Вони ніяк не можуть поділити межу: одні звинувачують сусідку у тому, що вона їхніх курей поїла, та ж, в свою чергу, вважає, що у неї „відтяпали” частину городу. А в іншому, ніби, і сусіди непогані... Ми навмисно не назвали імен, бо їй-Богу - соромно за них. Та й дуже хочеться вірити, що помиряться не тільки вони, а всі жителі Старовишневецького заради одного – процвітання і добробуту громади.

Станіслав ТКАЧОВ.