Колись наші далекі пращури вірили у Дажбога, вклонялись Воді, Сонцю, Зорям, Місяцю, Деревам. Були могутніми і незборимими. Дивовижно, але Зінаїда Грушко-Колінько, немов справжня донька Дажбога, зуміла зберегти в собі таке ж трепетно-захоплене ставлення до Природи, злитись із нею, у ній черпати натхнення, силу і здоров’я, її оспівувати у своїй творчості.
«Живу в селі, пишу про село, всі мої думки про умови життя на селі»,- пише Зінаїда Дем’янівна у своїй новій книжці «Повернення», яка є по суті творчим звітом за 2018 рік. Книжка складається з двох частин: прозового твору «Повернення», в якому розповідається про людей простих і водночас прекрасних, котрі мешкають на селі; про зраду і всепрощаючу любов; про проблеми сучасного села і шляхи їх подолання; фахово аналізує хиби в агрополітиці і вірить, що в недалекому майбутньому почнеться зворотний рух людей з міст у села; мріє про село оновлене і комфортне, як у Франції, де, як стверджують, у селі жити комфортніше, ніж у Парижі. А насамкінець, закликає селян самим, не чекаючи допомоги від влади, гуртуватися для активного життя у своїх селах.
Друга частина книжки – «Трохи віршів про життя». «Трохи» - це три з половиною десятки чудових віршів на найрізноманітнішу тематику. Не оминіть увагою вірш «Мовчить тополя».  Трагічна подія, чомусь замовчувана, мала дійсно місце на Сході України: опинившись у ворожому оточенні, аби не потрапити до рук оскаженілих від крові «братів»-окупантів на тортури і глум, екіпаж бронемашини підірвав себе останньою гранатою. Про це розповіли поетесі побратими загиблих. З тієї розповіді і постав поетичний пам’ятник героям. 
Працьовитість Зінаїди Дем’янівни вражає. Тільки протягом січня 2019-го вона написала сім віршів. Регулярно проводить презентації і зустрічі з  шанувальниками.
Нещодавно на презентації книжки «Хто ти, рослинко…» в одній із бібліотек Дніпра,  колеги-члени Регіональної спілки письменників Придніпров’я, представники музею козака Микити Коржа, її довго не відпускали, прохаючи читати ще і ще свої вірші. Додому поверталася з Дипломом літературної премії ім. Михайла Богомаза за її книжку «Сурсько-Михайлівка: від витоків до сьогодення» (цією книжкою преміювали учасників Всеукраїнського радіодиктанту і її розігрували у радіогрі «Чорним по білому»), картиною із вовняних ниток «Маки» від берегині «живого музею» Микити Коржа у Сурсько-Михайлівці Наталії Семенової, переповнене позитивними емоціями.
- Я ще милувалася заходом сонця,- чую у слухавці лагідний голос Зінаїди Дем’янівни,- знаю, як і Ви любите за ним спостерігати. Ось послухайте, який я вірш щойно написала. 
І я з вдячністю слухаю прегарний вірш, що бентежить душу. Адже захід сонця над Ненаситцем, коли гра барв на небі відображається у водах Дніпра – це щось неймовірне!
21 червня у пані Зінаїди День народження. Хочеться побажати їй здоров’я, творчого довголіття, сказати найщиріші слова пошани і любові, цитуючи їй присвячений вірш Людмили Дем’яненко: «Ти наш скарб безцінний, що народ зростив. Вигравай веселкою, будь 100 літ здорова. Хай буя натхнення, як морський приплив!»

Людмила ЛЕНДА.