Розповідь про династію кінематографістів Ілленків.

Михайло СКОРИК та Михайло ІЛЛЕНКО.

Знана у всьому світі Київська кіностудія імені Олександра Довженка вивела в світ кіно багатьох митців. Родина Ілленків дала українському кінематографу трьох талановитих діячів: найстарший кінооператор Вадим, найбільш знаний  кінорежисер – народний артист України Юрій, наймолодший Михайло, котрі закінчили Всесоюзний державний Інститут кінематографії (Москва), а потім повернулися в рідне лоно матері-України. А кіностудія зв’язала їх міцним творчим вузлом патріотичної правди життя, і ім’я йому – український кінематограф.
Відмотуючи кіноплівку життя, ми поринаємо в світ наших пращурів. І це наша благодатна варварівська земля, де народився батько братів – Герасим Ілленко.
Перший учень Варварівки, який одержав вищу освіту (закінчив Дніпропетровський будівельний інститут), – Герасим Ілленко. Він був першим секретарем сільської ради. Має авторські відкриття, свідоцтво на винахід №83834, видане Державним Комітетом Ради Міністрів СРСР по впровадженню передової техніки в народне господарство 27.03.1950 р.
Батько трьох всесвітньовідомих братів – кінематографістів (Вадима, Юрія та Михайла), Герасим Савелійович народився 1902 року в селі Варварівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії (нині Варварівка в Синельниківському районі на Дніпропетровщині), а помер у віці понад 90 років у Києві.
Як розповідала учитель-ветеран, засновник шкільного краєзнавчого музею, де й розміщено експозицію, присвячену відомим землякам, Інна Руденко, родичка Ілленків, Герасим Савелійович на схилі свого віку охоче відгукнувся на її прохання поділитися спогадами про юність перед революцією на Катеринославщині, про панів Льовшиних, графа Георгія Стенбока-Фермора, які володіли довколишніми землями, про бурхливі двадцяті-тридцяті роки.
Ось фрагмент з листа Герасима Савелійовича із Москви, де він проживав на Фрунзенській набережній (аж до переїзду у 80-х до Києва), до Інни Євгеніївни: «…Не знаю вашого літнього регламенту, бо маю намір надсилати Вам невеличкі бандеролі до музею. Багато  чого хотілось би написати, але обмежений зором, а з ним пов’язана втома голови.
Знову відступ: маю велику надію бути похованим на землі моїх батьків у Варварівці… З повагою Ілленко. 6 травня 1985 рік. Київ».
Найбільш знаний з братів Юрій Ілленко – народний артист України. Йому належать фільми: «Тіні забутих предків» (оператор), «Джерело для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», «Вечір напередодні Івана Купала», «Прощайте, голуби», «Легенда про княгиню Ольгу» (режисер). Нагороджений двома орденами Трудової слави, переможець 12-х міжнародних фестивалів. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, академік Академії мистецтв України, професор кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесний доктор Міжнародної кадрової академії. 
Старший із братів Вадим Ілленко народився у квітні 1932 року в Новомосковську. Оператор, режисер, сценарист, актор, народний артист України. У 1999 році Державна премія України імені Олександра Довженка присвоєна: автору сценарію і режисеру-постановнику Віктору Іванову (посмертно), кінооператору-постановнику Вадиму Ілленку, акторам Олегу (Альберту) Борисову (посмертно), Маргариті Криніциній, Наталі Наум — за видатний творчий внесок за створення художнього фільму «За двумя зайцами».
Частий гість шкільного музею відомий дисидент, журналіст Дніпропетровщини Михайло Скорик у своїй книзі «Весна», примірник якої він подарував музею з автографом автора, неодноразово згадує варварівців, а саме родину Ілленка. Донька його сестри Софії Ілленко, відома дніпропетровська журналістка Тетяна Чуприна, будучи студенткою факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, яка проходила практику в редакції обласної газети «Зоря», а потім працювала в обласних виданнях «Прапор юності», «Днепровская правда». У «Днепровской правде» (від 18 серпня 1987 р.) надруковано її кореспонденцію «Хочу на дедушку своего посмотреть», де Тетяна Іванівна розповідає про створення у Варварівській СШ музею історії народної освіти села.
Шкільний музей – це не лишень сховище цінних документальних матеріалів, реліквій минулого і сучасного. Це – джерело формування в школі добірного зерна, яке допоможе вийти з морально-духовної кризи...

Галина ПРОКОПЕНКО, директор музею Варварівської школи.

Герасим та Марія ІЛЛЕНКИ.

Софія ІЛЛЕНКО, двоюрідна сестра Герасима Савелійовича, теща Михайла Скорика.

Моменти екскурсії.

Від редакції:

Ми отримали листа від згаданого у розповіді члена Національних спілок журналістів і письменників України Михайла Скорика, чоловіка Тетяни Чуприни, який наголосив на правильному написанні прізвища – Ілленко. Михайло Тихонович неодноразово гостював у своїх московських родичів, він надіслав нам і кілька світлин з родинного альбому, якими редакція залюбки ділиться з вами, шановні читачі.