Яке ж то життя без радісних емоцій, щирого сміху чи навіть відвертого реготу? Як добре, що серед нас з вами є люди, які мають відмінне почуття гумору, і можуть «заразити» позитивом інших. Про одного з підкорювачів різних жанрів комедійного мистецтва піде мова далі. Це – художній керівник Луб’янського будинку культури Артем Гусак.
Луб’янка здавна славилася талановитими людьми, ще за часів колгоспів художні гурти збирались у будинку культури та влаштовували КВК. З тих часів змінилось багато чого, і на місце «старих» артистів прийшли молоді таланти. Серед них Артем Гусак, який ще за шкільних років охоче брав участь у культурному житті села. Згодом без вагань вступив до Дніпропетровського училища культури, опанував режисуру. 
Усі набуті під час навчання навички та досвід юнак привіз до рідних села та будинку культури, де й розпочиналося його становлення, як артиста. Ставши працівником культурної ниви, вніс свої корективи у формат виступів, урізноманітнив концертну програму, декорації.
Артем Гусак, якого ми знаємо сьогодні, може легко заволодіти увагою публіки.  Харизматичний, з поставленою мовою та чітким тембром голосу, він неоднократно ставав ведучим багатьох районних свят.
Артистичність віртуоза проявляється в усіх виступах. Втім, найбільше публіка полюбляє спостерігати за Артемом-коміком, захоплюючись його грою на сцені, особливо у гумористичних виставах в парі з односелицею Оленою Мосейчук чи під час комічно-сатиричних пародій. 
Мабуть, секрет такого результату – нескінченний магнетизм особистості та відданість справі життя. У нашій країні є приклад харизматичних гумористів, які сягнули найвищих державних щаблів. Хто знає, може, наш земляк Артем Гусак наступний, на кого чекає подібний успіх?  

Орися ЛАДАТКО.

P.S.
Певно, дотепні жарти не дарма «коник» майстра сцени, бо й народився він в перших числах квітня, який вважається місяцем сміху. Днями Артем Гусак відзначає 25-річний ювілей, з чим ми його і вітаємо. 

***
На червоному мопеді із коляскою пустою
Мчить Луб’янкою Артем, всім киває головою.
Мчить щодуху, бо з обіду треба встигнуть на роботу:
Дописать сценарій, звіти, щоб зробить все до суботи.
По Центральній гул стоїть – бережіться,  кури,
То Артем наш швидко їде до будинку культури.
Під’їжджаючи до клубу, він єхидно усміхнувся:
«Ой же, як люблю роботу!» крикнув, потім озирнувся.
На таланти він багатий та думки зв’язати може
І до свят підготуватись всім охоче допоможе.
Декорації поробить, проведе апаратуру.
Як спитаєш, то розкаже як обожнює культуру!
Ніч не спить, думки гадає, що придумать до Дня сміху:
Чи історію з життя розказати всім на втіху?
Відволіксь, почухав лоба і задумавсь трішки:
«Краще, мабуть, Глазового я візьму за смішки,
Бо якщо почну моменти зі свого життя я брати,
То мені і є що вспомнить – нема що людям розказати».
Може, розповідь і зміг би надіслать, як звіт в Культуру,
Тільки ось найцікавіше не пройде, на жаль, цензуру.

Ірина СИДОРЕНКО.