Це справді так. В останні роки згадувала й записувала народні пісні, почуті чи й співані від дитинства до сьогодення. В дитинстві пам’ять чіпка, що зачепилося за неї, то вже втримається до скону. Затримались у моїй пам’яті і жарти, й приповідки різні, казки, і (найголовніше) пісні. Від бабусі, дідуся, мами, тата, почуті від молоді, які лунали щовечора на все село. Тепер виникло бажання записати їх, щоб не щезли слова і мелодії. Років за 5 зібралось більше ста.
Поділилась з друзями-однодумцями і вони порадили, що робити з цим скарбом. Не тільки порадили, а й допомогли. Завжди підставляла своє плече Людмила Іванівна Ленда з Василівки-на-Дніпрі, вчителька з рідної Кархутірської школи (тепер на пенсії і живе в Дніпрі) Таїса Захарівна Тарасенко. Вона ж прилучила до цієї справи професора ДДУ ім. Гончара (теж пенсіонера) Костянтина Семеновича Дуба.
4 січня вони удвох уже в Старолозуватці. Тригодинне спілкування (пісні, вірші, обмін книгами) принесли радість усім учасникам зустрічі.
Таїса Захарівна розповіла про свій хор ветеранів, в якому вона співає вже кілька років і в репертуарі якого українська й зарубіжна класика, духовні й народні пісні. Після нашої зустрічі вона зізналась, що була в захопленні від перегуку двох поетів (читались вірші, співались пісні, велись бесіди на різні теми) – це була неймовірна гармонія естетичних відчуттів.
В той день зібраних мною пісень не записали. Часу не вистачило. Поспілкувались, поспівали, ознайомились…
Та доля подарувала мені ще одну незабутню зустріч. 13 січня приїхала Наталія Іванівна Семенова, завідувачка музею Микити Леонтійовича Коржа із Сурсько-Михайлівки. З нею ми все-таки записали 68 зібраних мною пісень. Із заповітного зошита найбільш відомі пропустили. Наталія Іванівна записувала, а я співала (хоч маю і доволі скромні вокальні дані). 
З Наталією Іванівною познайомились випадково, потім була моя книжка «Сурсько-Михайлівка від витоків до сьогодення» і довічні дружні стосунки з колективом музею, в якому теж не обходиться без пісень жодна екскурсія. 
Отже, це Божий промисел, що пісні єднають споріднені душі. Співаймо, бо споконвіку українці були народом співучим.

Зінаїда ГРУШКО-КОЛІНЬКО.
с. Старолозуватка.