Ось і дочекались аграрії Синельниківщини нового польового сезону. Уляглось уже хвилювання через те, як перезимувала озимина та ріпак, уже підживлені (і не раз) посіви, уже проклюнулись назовні паростки ярового ячменю та гороху. Одним словом – розпочалося!   

Турботи ці щорічні і уже добре освоєні більшістю сільгоспвиробників. Але знаходяться й такі, що самі собі додають клопоту. 
Приміром, у ВСК „Україна” цієї зими додалось ще одне хвилювання – за озимий горох. Культура не те що не вивчена в районі, а, мабуть, просто екзотична. Тому важко було втриматись від запитання голові сільгоспкооперативу Георгію Колпаку – а для чого? Адже маючи за плечима багаторічний хліборобський досвід, з якого лише на посаді керівника господарства тридцять п’ять,  вивчено і перевірено на практиці  було, напевно, все. І тому остаточно визначені найпродуктивніші та найрентабельніші культури, щоб колектив працював та жив спокійно.
- Коли нічого нового не робити – стає скучно. А професія агронома по своїй суті є професією експериментальною, тим більше зараз, коли змінюється не лише технічний прогрес, а й сама природа, - цілком серйозно пояснює Георгій Васильович.   
Інтерес же до озимого гороху – цілком практичний. Ця культура в сівозміні є прекрасним попередником для озимини, але в умовах сухих вітряних весен ярові сорти навіть кращих світових селекцій не гарантують стабільно високого врожаю. Тому й вирішили випробувати озимий горох двох сортів: сербський „Мороз–НС” та чеський „ЕНД УРО”. А для чистоти експерименту поряд посіяли ще й яровий німецький  „Кензо”.
Перші висновки уже можна зробити. Так, обидва озимі сорти перезимували, але більш стійким показав себе „Мороз-НС”. Він також і за рівнем розвитку має кращий вигляд і уже викинув вуса. А от допускати переростання рослин з осені не варто, бо це негативно позначається на зимівлі. Тому коли б це знали, то сіяли б не 1 жовтня, а в середині місяця. 
Та все це поки що припущення, бо остаточну оцінку дасть лише бункер комбайна. Отоді і зробимо висновок – є місце озимому гороху на наших полях чи ні.

Станіслав ТКАЧОВ.