О цій порі всі турботи селянина спрямовані на поле. Там основний фронт робіт, там задіяні і люди, і техніка, там формується врожай. Але, зустрівшись минулого понеділка у конторі ТОВ „Гарант-Агро” з його керівниками батьком та сином Віктором і Олександром Бібіками, спочатку попрямували не в степ, а на мехдвір, щоб ознайомитись з новими сівалками, які придбало господарство.

Хоча якщо намагатись бути технічно грамотними, то не сівалками, а посівними комплексами. Бо ці агрегати, вартістю під два мільйони гривень, кардинально змінюють традиційні уявлення про посівну кампанію. Насичені електронікою, з кількома рядами робочих органів вони здатні здійснювати прямий посів різних культур, вносити добрива на два рівні та „витягувати” вологу з нижніх шарів  грунту. 
- Це що за фантазії? - цікавимось разом з начальником Синельниківського управління агропромислового розвитку Миколою Малюковим. 
- Не фантазії, а інженерно-технічне рішення, - поправляє нас зоотехнік за освітою Віктор Гаврилович і починає показувати, як за допомогою „ось такої довгої сошникової лапи” вологий грунт з нижніх шарів піднімається буквально під посівний диск і зерно потрапляє у зволожене середовище, що гарантує сходи. 

Це уже перевірено на практиці, коли сіяли поле двома типами сівалок і після нового посівного комплексу сходи отримали одразу, а після іншого, хоча теж сучасного імпортного, лише після дощу. 
Єдине дискусійне питання, яке може виникнути у колег-аграріїв – ширина міжряддя. Тут воно на 19 сантиметрів, яке деякі наші фермери вважають зашироким. 
- Але коли я дивлюся на поля озимини, то впевнений – з вибором не помилився, - переконаний Віктор Бібік. 
Змінився і сам мехдвір. Ангар для техніки, про початок будівництва якого ми писали торік, уже зведений силами самих працівників товариства і став надійним прихистком для всієї сучасної техніки.
З Олександром Бібіком до сівача соняшника Андрія Вайднера під’їхали, коли той якраз зупинився на коротку технічну перерву. Кілька хвилин і шістнадцятирядковий агрегат знову рушив у роботу – поспішає, адже прогноз показує дощ і  треба встигнути посіяти.
А інша бригада „тисне на газ” на обробітку посівів озимого ріпаку від шкідників, насамперед Оленки волохатої. Ох уже ця Оленка! Бідкається головний агроном господарства Олександр Свистун. А ще ж її треба так знищити, щоб цілими лишились бджоли земляків, тому й застосовують малотоксичний препарат Моспілан. І схалтурити та „повісити локшину на вуха” місцевим бортникам не вдасться, бо ще тримає пасіку „народний контроль” - колишній місцевий легендарний агроном Євген Михальченко.
Але не хлібом єдиним обмежуються турботи у керівника господарства Віктора Бібіка, бо він не лише фермер, а, в першу чергу, житель села Михайлівки. І за ту ж нову школу, парк, стадіон, спортивні дитячі секції, дитсадок радіє не менше, ніж за високий врожай. Розуміє, що головне на селі - люди, а його майбутнє - в дітях. Тому завжди радий бачити у своєму кабінеті директора школи і волів би цих зустрічей мати більше. 
Треба придбати саджанці, щоб озеленити стадіон – тільки б хотіли садити та поливати, оплатити роботу футбольного тренера – не питання, паливо для твердопаливних котелень школи та садочка – без нагадувань, відремонтувати водонапірну башту для поливу футбольного поля – уже зроблено. Навіть вкластись в ремонт траси до Синельникового, що в прямих обов’язках влади, яка фінансується і за рахунок податків ТОВ „Гарант-Агро”, господарство теж готове. Бо дорога уже у такому стані, що скоро ні автобус, ні хлібна автолавка не доїдуть. Та й кожна вибоїна на дорозі, вважає Віктор Бібік, віддаляє село від цивілізації. А він уже точно не буде шукати щастя десь у Європі чи деінде, бо уже знайшов його на Синельниківщині. Тому й прагне, щоб жити по-людськи всі могли тут, і готовий цього вимагати від себе, від дітей, від працівників, від влади.

Станіслав ТКАЧОВ.