Спілкуєшся з Іваном Житніковим, на скроні якого вже лягло срібло, розумієш, що за його плечима багатющий досвід і житейська мудрість. А ось його душевному завзяттю, енергійності, жадобі до діяльності, здається, позаздрить 18-річне хлоп’я.
Сідає Іван Олександрович у свої старенькі «жигулі» кольору чистого неба і рушає розв’язувати злободенні питання ветеранів усього краю, вітати їх зі святами, бо після виходу на пенсію очолив Синельниківську районну ветеранську організацію. Він знає історію життя мало не кожного зі своїх підопічних: колишніх трударів, колгоспників, фронтовиків, учасників та дітей війни, кавалерів-орденоносців та інших. Всі ж вони завжди відкривають чоловікові свої душі, радо стрічають у гості. 
Так, і донині завдяки його зусиллям продовжує діяти ветеранський рух на Синельниківщині. Певно ж, недарма доля закинула хмельничанина аж сюди. 
Майже все трудове життя пропрацював герой нашого допису у «Сільгосптехніці». Був і заступником голови райвиконкому, втім його завжди тягнуло до механізації. Тож найбільше років віддав налагодженню процесу заміни ручних засобів праці у сільському господарстві району машинами та механізмами. Завжди знаходить час і натхнення ватажок ветеранів і для інформаційної діяльності зі сторінок улюбленої газети «Берег надій», членом громадської редколегії якої він є. 

26-го січня Іван Олександрович зустрів у розквіті сил й енергії своє 85-річчя. З нагоди ювілею друзі, колеги, ветерани району, інженери колишніх сільгосппідприємств, колектив редакції «Берега надій» щиро зичать йому міцного здоров’я, великого людського щастя, творчого запалу, натхнення, життєдайної сили та нових успіхів у багатогранній діяльності на благо ріднокраю ще на багато-багато років!