Зайцівчанка Людмила Панченко бере до рук гачок і перетворюється на рукодільницю.

Вона як справжня українська жінка не уявляє себе без справи життя, яке надихає та окрилює, тож залюбки плете іграшки. В творчому доробку Людмили Євгенівни сотні в’язаних хенд-мейд виробів. Ввечері перед телевізором її руки не знають спокою – так і тягнуться створити унікальний витвір. Ідеї жінка черпає з Інтернету, а ось публікувати там свої роботи аж ніяк не хоче, бо віддає перевагу живому спілкуванню.
- Я хочу бачити, чи в хороші руки потрапить мій виріб, а ще мені дуже приємно спостерігати радість в очах людей від нового придбання чи подарунка, - ділиться майстриня.
Раніше героїня нашого допису 10 років працювала вихователем в дитсадку, а потім ще 10 - вчителем молодших класів, викладала малювання, тож виготовляти поробки своїми руками для неї звична справа. 
Іграшки майстрині переважно тематичні: символи років – коні, собаки, поросята, зображення знаків зодіаку, обереги-янголята, серця-валентинки до Дня закоханих, брелоки, декор на пляшки, тощо. Кожен з її рукотворних виробів вдома не залежується й обов’язково знаходить свого хазяїна. Вже роз’їхалися й далеко за межі Синельниківщини – до столиці, невеличких містечок на Київщині, Москви, Воронєжа. Тож від своєї праці жінка і величезне задоволення отримує, й іноді копійчину заробляє.
Чоловік Людмили часто жартома говорить: «Виключи вчительку!», а вона не може – тому радо відгукується на прохання дівчаток навчити їх плетінню гачком. Одна з її наполегливих учениць перед поїздкою на відпочинок нав’язала чохли на телефони, пляжні сумочки. 
Проте гачкоплетіння не єдине захоплення Людмили Євгенівни, вона також бере активну участь в художній самодіяльності – співає у фольклорному ансамблі «Срібні джерела» Зайцівського БК, раніше була учасницею колективів «Злагода» та «Славяне».

Орися ЛАДАТКО.