Кім Олександрович Бей і Віктор Міщанин на садибі Беїв. Первомайське, Синельниківщина. 04.10.2017.

Шановні мешканці Синельниківського краю! Хочу через вашу газету привітати з 90-річним ювілеєм вашого і водночас мого земляка, талановитого актора, поета і композитора, учителя, відмінника народної освіти, почесного громадянина Синельниківського району, щирого патріота України і просто добру та чуйну людину, мешканця селища Первомайського – Кіма Олександровича Бея. 
Так склалося, що з ним я познайомився випадково і відносно недавно – на початку жовтня 2017 року, коли приїхав шукати інформацію про його батька, Олександра Бея, в архіві Мар'ївської сільської ради. Вдруге відвідав Кіма Олександровича у листопаді 2018 року. За цей час ми стали ніби рідними, спілкуючись листами і телефоном. Маю надію, що зустрінемось ще і втретє.  
Кім Олександрович народився у Кіровоградській області. Але його родинні корені з Полтавщини. За якихось 7 кілометрів від столиці українського гончарства, містечка Опішнього, розташоване село Глинське, колись з населенням понад 2 тисячі мешканців, і теж гончарний осередок. Саме там упродовж століть і мешкали предки нашого ювіляра – козаки Беї. Трудилися на своїй землі (тож згодом стали заможними господарями), вірували в Бога і допомагали церкві, служили у війську. Ще у 1860-х–1880-х роках прадід Кіма Олександровича – Василь Бей був членом церковного піклування та старостою місцевої Преображенської церкви. Дід Кіма Олександровича – Омелян Васильович Бей на початку ХХ століття був попечителем Глинського земського училища, а його брат – Григорій Васильович Бей наприкінці ХІХ століття очолював церковнопарафіяльне піклування. 
Коли понад сто років тому,  як і нині, московські ординці прийшли з війною в Україну, представники роду Беїв боролися з червоними окупантами та їх місцевими прихильниками зі зброєю в руках. Отаманом повстанського загону, що діяв у Глинському та навколишніх населених пунктах з 1919 року, був рідний дядько Кіма Олександровича – Павло Омелянович Бей. Воював у загоні також і батько ювіляра – Олександр Омелянович Бей та двоюрідні брати отамана. Навесні 1921 року більшовицькою владою була оголошена амністія для повстанців в Україні. Чимало повстанців з різних загонів скористалися цією приманкою і згодом були знищені або засуджені. Отаман Павло Бей навідріз відмовився від неодноразових пропозицій здатися більшовикам по амністії. Він волів краще загинути в боротьбі. І тоді окупантами було прийняте рішення знищити отамана. Під час чергових переговорів, скориставшись нагодою, так званий оперуповноважений з боротьби з бандитизмом по Більській волості пострілом у спину вбив Павла Бея. Іронія долі в тому, що цим оперуповноваженим виявився колишній товариш Павла Бея, який раніше був у його загоні, а потім піддався на амністію і став служити окупантам. Це трапилося влітку 1921 року.
Повстанський рух в Україні потроху згасав. Але, як засвідчують архівні документи, залишки загону Павла Бея боролися ще щонайменше до початку 1924 року. Серед тих, хто продовжував боротьбу був і рідний брат отамана, Олександр Бей, який певний час був отаманом цього вже невеличкого загону сміливців. Він залишився живим, отримавши поранення в ногу і кульгаючи все життя. Олександр Бей змушений був залишити рідне село і часто міняти місця проживання упродовж всього життя. Інакше окупаційна влада не пробачила б йому боротьбу за Україну. Зрештою оселився в селищі Первомайському, де й знайшов вічний спочинок 1966 року. Лише в 1950-х роках він розповів синові про своє минуле.  
Кілька років тому, під час декомунізації, в Опішньому, рейди на яке робив загін Бея, з'явилася вулиця отамана Павла Бея, яка поєднує між собою три вулиці, що носять імена трьох великих українців: Тараса Шевченка, Івана Франка й Івана Мазепи.
От така коротенька історія козацького роду Беїв. А його представникові, Кіму Олександровичу Бею, я бажаю міцного козацького здоров'я, нових віршів і пісень.

З повагою і пошаною, 

Віктор МІЩАНИН, провідний науковий співробітник 
Національного музею-заповідника українського гончарства, кандидат історичних наук.

Табличка з назвою вулиці, перейменованої на честь отамана Павла Бея. Опішнє, Полтавщина. 06.01.2021.