Ще з десяток років тому їх були серед нас сотні. Потім – десятки. Сьогодні, як це не сумно, живих учасників Другої світової, які 75 років тому стали творцями Перемоги над нацизмом, на Синельниківщині уже можна перелічити по пальцях.
Ці теплі сонячні дні на початку травня вже за традицією стали нагодою доземно вклонитися кожному з героїв, які живуть серед нас. І ще раз назвати кожне з імен, яке є історією нашого краю, символом і прикладом відваги, патріотизму та нескореності.
Яків Максимович Оберемок, героїчний іларіонівець, який служив у повітряно-десантних військах і має за плечима неймовірну кількість стрибків з парашутом, сьогодні є інвалідом другої групи.
Павло Олександрович Данильченко з с. Кодацьке Великомихайлівського старостинського округу Раївської сільської ради, мужній юний випускник танкового училища, який всю війну готував танкістів для битви з ворогом.
Анатолій Семенович Хасенко, інвалід війни першої групи, який мешкає у селі Веселому Раївської сільської ради, і про життєвий шлях якого ви детально прочитали у сьогоднішньому номері.
Іван Іванович Пустовий з Веселого, котрий потрапив до фашистського полону на острові Хортиця, а після визволення і закінчення війни продовжив захищати Вітчизну, ставши військовослужбовцем.
Іван Мефодійович Пасічник з Писарівки, інвалід першої групи, чий бойовий шлях пройшов за спеціальністю зв’язківця польської армії імені Тадеуша Костюшко.
Тарас Кирилович Прихно – легендарний заслужений вчитель Майської школи, який з 1943 року був призваний на фронт і визволяв Західну Україну і долі якого присвячені сторінки книги «Люди Победы».
Андрій Никонович Кравець, який переїхав до нашого району нещодавно та оселився в Зайцевому, є учасником війни з Японією і брав участь у параді Перемоги, який пройшов у китайському місті Харбін.
Павло Тихонович Черкас з сел. Роздори, якому в переможному 1945 році виповнилося лише 17 
років. 
Іван Дмитрович Рубан з Синельникового, єфрейтор 373-ї Миргородської піхотної дивізії 931-го артилерійського полку 1-го Українського фронту, який отримав поранення у переможному 45-му, вже перебуваючи на німецькій землі, звідки повертався додому через Чехословаччину і Польщу. Нагороджений орденами  Вітчизняної війни та «За мужність».
Василь Каленикович Шевчук, синельниківець, який був призваний до армії у 1944 році і на посаді корабельного старшини служив на торпедних катерах Балтійського флоту, отримавши медаль «За бойові заслуги».
Микола Панасович Сивоконь, житель міста, котрий у складі зенітного полку пройшов пів Європи, налагоджуючи зв’язок, а Перемогузустрів в Австрії.
Ганна Степанівна Хоруженко з Синельникового, яка з 1942-го року займалася зовсім не жіночою справою – будівництвом доріг, де й відморозила ноги, а після лікування й одужання допомагала пораненим бійцям як медсестра військово-санітарного ешелону. Залпи Перемоги вона почула, коли була з поїздом у Прохладному, поблизу Кисловодська.
Григорій Миколайович Доценко – мешканець Синельникового, якого по виповненню повноліття у 1943-му призвали на фронт. Будучи старшим сержантом за званням та командиром артилерійської гармати, визволяв свою Батьківщину, Угорщину, Румунію та Австрію. Саме у столиці останньої – у Відні – зустрів Перемогу. На війні отримав поранення та контузію, має інвалідність другої групи. Цього липня фронтовик відзначатиме 95-річчя, тож щиро зичимо йому здоров’я! 
Євген Андрійович Підгорний, синельниківець, який 21-го вересня 1943-го року відзначив 17-річчя, а 23-го – вже стояв у строю солдатом-захисником. Пройшовши кількамісячне навчання, отримав звання молодшого сержанта. У січні 1944 року потрапив на фронт, де служив командиром відділення кулеметників. Пройшов Румунію та Угорщину, де у 1945 році отримав осколкове поранення. Має інвалідність другої групи.
Дякуємо кожному з героїв-земляків і щиро вітаємо їх зі святом Перемоги, яке вони зустрічають сьогодні в 75-й раз. Бажаємо всім здоров’я й мирного неба.