На останньому засіданні колегії РДА слухалось питання реформування мережі закладів охорони здоров’я. Багато хто побачив у цьому елементарне закриття віддалених ФАпів та амбулаторій. За коментарем ми звернулися до головного лікаря ЦРЛ Петра Довганя.
- Нині існує чимало проектів щодо реформування системи охорони здоров’я, зокрема, регіоналізація надання стаціонарної медичної допомоги, а також організація медичних округів, де обслуговуватиметься близько 150-200 тис. чоловік, - пояснив Петро Васильович. – Але це поки що проекти. Заспокою жителів міста й району: ми найкрупніші по кількості населення (71 тис. чоловік) у порівнянні з прилеглими територіями. Наша лікарня надає цілодобову медичну допомогу з усіх основних напрямків: акушерства й гінекології, хірургії (зроблено 1600 операцій за минулий рік), швидкої допомоги, анестезії, терапії і т.д. В закладах охорони здоров’я працює 139 лікарів – це більше, ніж в інших сусідніх районах. Для профілактичного обстеження маємо практично всі засоби діагностики – як лабораторні, так і функціональні.
Незважаючи на всі проблеми, ми значно зміцнили матеріально-технічну базу. Далеко не всі лабораторії оснащені такою сучасною апаратурою, як у нас. Сьогодні не треба їхати до обласного центру, щоб, припустимо, обстежити кров на гормони людям із захворюваннями щитовидної залози, на місці обстежуємо молочні залози у жінок, працює кабінет патології шийки матки, який обладнано сучасним відеопристроєм. На жаль, рівень санітарної культури наших людей ще низький. Інколи хворі з’являються на обстеження, коли хвороба вже запущена. Але ж ніхто не забороняє, припустимо, жінкам один раз на рік з’явитися на обстеження молочних залоз.
- Кілька років минуло, як сільські медичні заклади перейшли на бюджети місцевих рад. Чи виправдала себе ця система?
- Ні, і ще раз ні! Це не виправдало себе з багатьох позицій. Тому вже існує узгоджений проект, який передбачає передачу всіх сільських закладів охорони здоров’я до спільної власності територіальної районної громади, тобто всі вони підпорядковуватимуться центральній ра-йонній лікарні і фінансуватимуться з районного бюджету.
Взагалі ж, хотілося б, аби лікарська допомога була більш наближена до сільського населення. Зокрема, можна здійснювати цілодобове чергування на місцях. Адже є транспорт в достатній кількості, телефонізація. Необхідно вирішити, як організувати ці чергування і оплату праці за них. З 11 сільських амбулаторій у восьми є всі можливості таку допомогу надати. Ті заклади, які в структурі центральної районної лікарні і фінансуються з районного бюджету (Славгородська, Роздорська, Іларіонівська лікарні), це виконують вже зараз.
- Петро Васильовичу, наскільки мені відомо, є ще одна проблема – кадри...
- Ми вже сьогодні могли б відкрити амбулаторії в Дерезуватці, Луб’янці, однак проблема дійсно в підборі кадрів. Де взяти спеціалістів? Що чекає лікаря, який приїхав за призначенням до сільської місцевості? Житла немає, автобуси не ходять, зарплата невисока. Хто поїде?
У нас сьогодні 28 відсотків лікарів пенсійного віку. Не вистачає дільничних терапевтів, педіатрів. Причина відома – випускники не бажають до нас їхати з огляду на те, про що йшлося вище.
- Нещодавно в пресі читала інтерв’ю з міністром охорони здоров’я Зіновієм Митником, який повідомив, що є проект загальнодержавного страхування. Уже який рік про це говорять, а віз і нині там.
- Хочеться вірити, що цей проект врешті обговорять і він набуде статусу закону, бо страхування має бути загальнодержавним і передбачати одержання певних видів послуг безкоштовно. Будемо сподіватися, що це незабаром станеться.
Ася МАРИНЕНКО.
|
