Нинішній сільськогосподарський сезон поки що обіцяє непоганий врожай. Особливо тим товаровиробникам, які витримали технологію і віддали землі та рослині все належне. А таких на Синельниківщині переважна більшість. 

За останні 3-4 роки вони добре зміцнили матеріально-технічну  базу підприємств, оновили техніку, значно збільшили кількість внесення добрив, розширивши їх найменування, запровадили нові сорти та гібриди. А головне – істотно поглибили свої агрономічні знання, яких свого часу ще не знали і їхні викладачі в інститутах. 
І все ж навіть за таких умов розумні керівники продовжують тримати тісний зв’язок з науковцями нашої Синельниківської селекційно-дослідної станції. Зокрема, минулого тижня голова виробничого сільськогосподарського кооперативу „Україна” Георгій Колпак запросив на свої поля провідних науковців Миколу Солодушка та Миколу Явдощенка разом з в.о. начальника Синельниківського райуправління АПР Тетяною Завалій, запропонувавши їм проінспектувати стан розвитку рослин, виявити загрозу хвороб та пошкодження клопом-черепашкою чи іншими шкідниками і, можливо, надати рекомендації для збільшення врожаю.
Огляд розпочали з посівів гороху, порівнюючи озимі та ярові сорти. Коментарі, як кажуть, були просто зайві. І не тому, що сербський „Мороз-НС” уже можна було скуштувати, а яровий Кензо тільки-но наливався, а передусім тому, що озимий значно обганяв у розвитку свого ярового побратима, маючи 10-12 продуктивних стручків проти шести на Кензо. До всього цього голова товариства додав ще й більшу гарантію сходів восени, звільнення дорогоцінних стислих весняних днів для роботи з іншими культурами. 
А от яровий ячмінь було важко відрізними від озимого, бо вони обоє мали чудовий розвиток і просто нагадували розгойдуванням колосу бурхливе море. На полях озимого ріпаку Георгій Васильович передав слово головному агроному господарства Олександру Кулаченкову: „Це його культура – нехай сам і розповідає”. 
Той не приховував задоволення, розгортаючи стебла врівень зі своєю головою. Тим більше, що буквально „виклянчив” у керівника згоду на посів цієї незвичної для великомихайлівців культури. І тим більш приємно, що перший млинець не став грудкою, що відзначили навіть продавці насіння від Сингенти. 
- Баєрівські гібриди на Синельниківщині давно себе уже добре зарекомендували, а Сингентівські найкращі стали у нас, - передавав слова „фірмачів” Олександр. 
Та найбільше уваги приділили гості господарства, безумовно, пшениці. Лідером визначали Богдану київської селекції, хоча і одеська Мудрість виглядала не гірше. Детальному огляду піддали науковці посіви іноземних сортів.
- У нас на дослідних ділянках можемо продемонструвати десятки іноземних сортів озимої пшениці, але я залишаюсь переконаним, що наші одеські та київські мають перспективи кращі за іноземців - вони більше пристосовані до наших погодних умов, насамперед до піків опадів. Хоча є і гідні уваги сорти, як австрійський Балатон,  - підсумував Микола Миколайович.    
Що ж до рекомендацій колективу ВСК „Україна”, то головна з них – підвищувати планку вимог, бо на сьогодні рослинна галузь досягла такого рівня, коли займатись напівінтенсивними сортами пшениці для них уже замало. Рівень знань та агротехніки просто вимагає вводити в сівозміну високоінтенсивні сорти і прагнути в боротьбі за врожай головним зробити фактор технологій, а не фактор вологи, який для нашої зони залишається найбільш вразливим.
Також науковці порадили збільшити кількість внесення добрив восени, а в цілому за сезон вийти на 900 кілограмів у фізичній вазі на гектар площ. 
В свою чергу Георгій Колпак запропонував науковцям тісну співпрацю з господарством, що має стати взаємовигідною. Адже наука сьогодні в державі далеко не пріоритетна галузь, і коштів виділяють ледь на зарплату та енергоносії, залишаючи селекційні програми без фінансування. Приміром, Синельниківська СДС зараз проживає кошти четвертого кварталу, і як виживатимуть восени – ніхто не знає.  І це в Україні, яка називає себе передовою аграрною країною...

Станіслав ТКАЧОВ.