Днями до редакції завітала жителька Синельникового на ім’я Ольга. Разом з такими ж, як сама, небайдужими жінками, вона вже певний час підтримує наших бійців. Почалося все тоді, коли Ольга і ще кілька її знайомих побачили на платформі ешелон з нашими хлопцями, і стрімголов кинулися до них, купляючи на ходу все, що могли: цигарки, печиво, воду… Потім знов зібрали посилку для бійців і передали її через військкомат. А ще трохи пізніше, порадившись, вирішили, що допомагатимуть пораненим.
Так, дивлячись телевізійні сюжети про бійців, які лікуються в шпиталях, про тих, котрим необхідні складні операції і дорогі ліки, жінки занотовують номери карток, на які після перераховують грошову допомогу. А ще – обов’язково зв’язуються з батьками чи дружинами поранених, чиї телефони, як правило, вказуються поруч з номером картки.
Таким чином синельниківські жінки впевнені, що їх допомога є адресною. Починали з сум в 20-30 гривень, адже Ольга та її подруги – далеко не мільйонерки. Втім тепер, каже жінка, все частіше підходять до неї знайомі, знайомі знайомих, а тепер подекуди й незнайомі люди, і передають гроші для поранених. Тож останні два платежі, пораненим Іллі Дроздюку та Олександру Коваленку, вже становлять по 500 гривень.
- Радіємо, коли чуємо, що хтось з «наших» хлопців продовжив лікування за кордоном – це значить, що вже зібрано необхідну суму для операції, і в цьому є й часточка нашої участі. Інколи чуємо шушукання позаочі, мовляв, ми гроші, які передають нам небайдужі люди, собі залишаємо. Та мені лише шкода таких людей, адже вони оцінюють вчинки й помисли інших по собі, тим самим визнаючи, що самі вчинили б саме так, - говорить наша співрозмовниця. – Мене ж та моїх однодумців хвилює інше – якнайбільше і найдієвіше допомогти наших хлопцям, які не шкодуючи здоров’я, захищають нашу незалежність й свободу. Ми допомагатимемо українським бійцям і надалі, адже в цей тяжкий для країни час всім нам потрібно бути небайдужими, а головне – патріотами.