Таку назву має нова збірка поезій нашої невтомної майстрині римованих рядків Зінаїди Грушко-Колінько зі Старолозуватки.

Обкладинка цієї маленької тоненької книжечки – кольору осіннього листя. Можливо, саме так авторка позначила час створення віршів, які увійшли до збірки. Та й у назвах просто чутно шурхіт жовто-червоного килимку, який з вересня починає поступово вкривати землю: «У сиву осінь», «Осінні мелодії», «Кольори»…
Та Зінаїда Дем’янівна не може обмежити своє відчуття сьогодення лише барвами осені. У збірці – її думки про все на світі: про добро і зло, про віру і мову, людські взаємовідносини і, звичайно ж, найболючішу реалію – війну на сході України. Все, що торкнуло за живе саму поетесу, лягає на папір рядками, які, в свою чергу, змушують замислюватися інших. 
Я знов себе в собі шукаю.
Знаходжу! А тому й радію.
І вдячна Богу, що вселяє
У душу зболену надію.

Ці рядки, мабуть, якнайкраще демонструють життєву позицію Зінаїди Грушко-Колінько. Її душа прагне миру, взаєморозуміння, гармонії. А ще – щоб доля кожного з нас була не «малороською або хохляцькою», а по-справжньому українською. «І тоді ми обов’язково будем жити щасливо і вільно», - стверджує поетеса. 
Вважатимемо ці слова пророчими і чекатимемо нових віршів нашої землячки.

Оксана ЛЕНДА.