Вересневі дні для нас знаменуються пам’яттю про визволення
району від окупації і Днем партизанської слави.
Меморіал на честь загиблих у
Василівці-на-Дніпрі.
Синельниківщину визволяли війська п’яти дивізій:
- 25-та гвардійська мотострілецька Синельниківська Будапештська Червоного прапора орденів Суворова і Б. Хмельницького дивізія ім. Чапаєва (полковник Білютін Іван Якович);
- 333-тя стрілецька Синельниківська ордена Суворова дивізія (генерал Голоско Онисим Михайлович);
- 57-ма гвардійська стрілецька дивізія (генерал Карпов Андрій Павлович);
- 35-та гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Кулагін Іван Якович);
- 47-ма гвардійська стрілецька дивізія (генерал-майор Остапенко Федір Панасович).
Нагадаю, що в дні форсування Дніпра у 1943-му році за героїзм та мужність Героями Радянського Союзу стали наші земляки Петро Малишев, Микола Мелашенко, Василь Адаменко, Дмитро Білокопитов, Яків Никоненко. Провідником наших бійців став житель с. Воронове Павло Западний, чий портрет сьогодні можна побачити в діорамі «Битва за Дніпро».
А в тилу в цей час ставали на захист своєї землі підпільники Іларіонового, Зайцевого, Славгорода, Роздор, Вишневецького, Тернового, Кислянки, Вільного… Вони від руки писали і розповсюджували листівки. Особливо активно працювала молода вчителька Євдокія Кравець, яка у цих листівках закликала молодь переховуватися і уникати мобілізації до Німеччини.
Для організації диверсій у локомотивному депо був призваний помічник машиніста Н. Губанов, якому вдалося вивести з ладу шість паровозів. У Зайцевому діяла група павлоградських партизан-підпільників, а група залізничників цієї станції у лютому 1943-го року підірвала німецький бронепоїзд, за що есесівці розстріляли мирних жителів і спалили село. У цих же краях діяла молодіжна група, члени якої пізніше були розстріляні фашистами, як і раївські підпільники, котрі організували втечу молоді від відправки до Німеччини.
У Славгороді також діяла патріотична група, явка якої була у хаті колгоспника Ф.Я. Карася. За порушення «нового порядку» у березні 1943-го було розстріляно 158 славгородців. А новоолександрівські колгоспники, щоб зберегти колгоспне добро, відправили на схід худобу – корів, коней, овець, свиней. Людям довелося пройти близько трьох тисяч кілометрів… Подвиг новоолександрівців повторили михайлівці, кислянці та інші жителі сіл району.
Жителі села Октябрьське доставляли продукти партизанам Знаменського лісу. Микола Данилевський, якому вдалося збігти з полону, організував загін в с. Вільне і продовжував громити ворога.
Імена цих героїв невидимого фронту потрібно пам’ятати завжди. Єфросинія Тесля з Кислянки, Марія Заєць з Андріївки, Наталія Щербина з Красного, роздорські герої Анніков, Понєвич, Кушнір, Борисенко, колгоспники Я. Ткаченко, А. Волошин, Я. Чубур, закатований зв’язківець Володимир Перепелиця…
Доземний уклін жителям окраїн Синельникового, які переховували поранених бійців, переодягали їх у цивільний одяг, переправляли до лікарні. Вічна слава і пам’ять доктору Алєксєєву, його доньці Зої, розстріляним за допомогу радянським воїнам, шана медсестрам Є. Козоріз, А. Мохій, Н. Жуковій… Вклонімося й перед пам’яттю підпільників-іларіонівців, очолюваних директором школи П.С. Слободяном.
Вічна слава героям!
Іван ЖИТНІКОВ.
| 
