 Минулого року нам так і не вдалось переконати керівника ТОВ “Агросвіт” Миколу Карасьова у недоцільності тримати чорні пари в сьогоднішніх економічних умовах. А нині ми просто не стали цього робити, оскільки не знайшли аргументів проти його твердження, що саме в такі несприятливі роки, як зараз, пар рятує фермера від неврожаю і збитків.
Доказ у Миколи Миколайовича простий – цьогорічне посушливе літо не завадило отримати на парах по 55 центнерів пшениці з гектара. Це вдвічі більше проти будь-якого іншого попередника і в три з половиною рази економічно вигідніше. Скажете, неправильна математика? Ніскільки, бо рахувати треба інакше, ніж простим додаванням тонн. Врахувати треба те, що переважна маса отриманого зерна - другого класу. Заплатять господарству за нього вдвічі дорожче від фуражного при будь-якій ціні збіжжя на ринку. А “половинка” ефективності полягає в тому, що наступна за пшеницею культура ще також скористається паровим ефектом і видасть на-гора урожай без застосування гербіцидів.
 Це не теорія, а підтверджена багаторічним застосуванням практика “Агросвіту”, яка починає наслідуватись сусідніми фермерськими господарствами. Основа її в тому, що під пари та просапні культури (в даному випадку – соняшник) в господарстві в обов’язковому порядку здійснюється оранка. Бажано чизелем, але коли не викручуються технікою, то використовують і оборотний плуг. Але зорати треба обов’язково одразу після жнив, щоб бур’ян не встиг осіменитись. Інакше пропадає увесь сенс даного агрозаходу і уже ні про яку технологію говорити не доводиться.
- Пам’ятаєте, як ще за часів Союзу говорили про комплекс жнивних робіт? Полягав він у тому, що одразу за комбайном мав іти культиватор чи дискова борона. Нічого нового ми не придумали, а лише доповнили його ще одним елементом – оранкою. Коли ж перенести її на осінь, то знайте: не ви управляєте хліборобським процесом, а процес вами, - розповідав Микола Миколайович, прямуючи застиглими у тиші полями.
Саме у тиші, бо жодного механізатора у полі немає. Справу завершено: хліб у коморі, підготовку площ під осінню посівну проведено, площі соняшнику не потребують ніякого догляду і поступово наливаються від землі та сонця зернятами.
- Якось мій колега Андрій Усов вірно підмітив, - демонструючи гібрид соняшнику Опера, продовжував співрозмовник, - що собівартість нашої продукції висока через те, що ми з бур’янами боремось і механічно, і хімічно. В результаті з одного боку платимо за культиватори, борони, солярку, а з іншого за гербіциди. Треба зупинятись на одній технології. Ми обрали механічний захист від бур’янів, бо вважаємо його еконо-мічно доцільнішим, економлячи на гербіцидах до 300 тисяч гривень в рік. Погодьтесь, кошти відчутні для будь-якого фермера.
Є у Миколи Карасьова свої хитрощі і щодо посіву соняшнику. Зокрема, сівалка обов’язково має рухатись у напряму північ-південь. Тоді як би не була нахилена дозріла маківка соняшнику, при скошуванні вона ніколи не впаде з крайнього ряду мимо жатки. За інших умов втрат врожаю не уникнути.
Чим же займається колектив бригади, запитаєте ви? Готує техніку до збирання пізніх та наводить порядки на базі. А ще завершує розрахунки з пайовиками, розвозячи по домівках односельців солому та зерно. “Агросвіт” не звик бути у боржниках. Не в приклад тим аграрним керманичам країни, які так і не забезпечили селянам достойної ціни на їх продукцію. Парадокс: у неврожайний рік зерно дешевше, ніж у врожайний. Та говорити на цю тему керівник підприємства із делікатності, а, можливо, щоб не ятрити болюче місце, відмовився. Адже працювати на землі все одно не кине, то чого там скаржитись...
|
