 Пожежа
в залі гральних автоматів на Гагаріна, 127 у Дніпропетровську стала
справжньою трагедією. Нагадаємо, що 7 травня в результаті загорання
грального апарату виникла пожежа, в результаті якої загинуло 9 людей.
Реакція
влади на подію виявилась миттєвою і для багатьох несподіваною. Досить
сказати, що на місце події прибула особисто прем’єр-міністр України
Юлія Тимошенко, проігнорувавши навіть світовий самміт. (Хоча за кілька
днів до цього на шахті «Новодзержинська» в Донецькій області, де під
землею опинилась така ж кількість людей – 9 шахтарів, урядовців такого
рівня не було.)
Далі уряд на засіданні терміново ухвалив рішення
про припинення всіх ліцензій на право організації грального бізнесу в
Україні і висунув вимогу протягом місяця перевірити заклади грального
бізнесу на предмет дотримання технічних норм роботи. Крім того,
Тимошенко повідомила, що уряд планує схвалити зміни до законодавства,
якими буде визначено, що казино та інші гральні заклади повинні бути
виведені за межі міста.
З одного боку ніби логіка в таких діях є.
Адже про безконтрольний розвиток ігрового бізнесу в Україні та про його
згубний вплив на молоде покоління говорилось немало. Пам’ятаємо, як в
Синельниковому у людних місцях раптово з’явились так звані «ромашки» з
ігровими автоматами і як довго міськвиконком з ними боровся.
Але
дивує те, що така масова атака на ігрові зали розпочалась лише після
трагедії. Невже ми й досі живемо за принципом: доки грім не гряне –
мужик не перехреститься? І по-друге, чому увесь гнів суспільства
спрямовується на власників ігорних бізнесів. Наприклад, уже затримано
керівника підприємства ТОВ «Метро Джек Пот» і оприлюднена інформація,
що засновниками даної мережі є офшорні компанії, зареєстровані на
Кіпрі.
Цікаво, це з’ясувалось в ніч пожежі? Звичайно ж ні. Тоді
хто і чому давав дозвіл на відкриття цих закладів і чому так довго
закривали на це очі? Ось, на наш погляд, ті головні питання, з яких
потрібно наводити порядок. І на рівні з керівниками гральних залів, які
не забезпечили дотримання правил протипожежної безпеки, в рівній мірі
повинні нести відповідальність ті інспектори, які дозволяли їм
працювати. Адже не за спасибі вони це робили.
Виходить, що спочатку
чиновники всупереч нормам і правилам дозволили відкрити ігрові зали, а
тепер так же незаконно їх прикрили. Нехай навіть поки що на місяць, але
хто за цей час заплатить зарплату їх працівникам? Не говорячи вже про
збитки самих закладів, які формально діяли легально. І як бути з
терміном «закон зворотної сили не має», коли мова заходить про зміну
правил існування ігорних установ. Адже значна частина підприємців
будували приміщення в містах саме під гральні зали, які сьогодні
пропонується винести за межі населених пунктів. Хто поверне їм кошти,
що буде з цими приміщеннями? Чи на це можна не звертати уваги,
прикриваючись соціальними мотивами справи?
Так тоді про яку
правову державу ми говоримо і де гарантія, що завтра у такій же
ситуації не опиняться інші корпорації чи мережеві бренди?
А,
можливо, справа зовсім в іншому і почався елементарний перерозподіл
впливу на гральний бізнес? Бо заяви про те, що повинні лишитись тільки
великі казино, а дрібні гральні зали мають зникнути, дуже нагадують
елементарне знищення конкурентів. Чи всі ці дії влади насправді є щирим
намаганням загнуздати азартний бізнес і спрямувати його існування хоча
б в інтереси державної казни?
На жаль, однозначної відповіді на це питання ми не почуємо. А коли й почуємо, то чи повіримо...
|
