Напередодні дня захисника України наша розповідь – про одного з них, сержанта Артема Погрібного.
Двадцятивосьмирічний військовий розпочав службу в лавах внутрішніх військ ще до подій Революції Гідності. Після Майдану одразу пішов добровольцем на Донбас у складі батальйону «Дніпро-1» (2014-2017), потім повернувся в зону ООС вже як контрактник батальйону «Донбас», а завершив службу в рядах 14-ї механізованої бригади (з травня по кінець грудня 2019 року). Захищав Україну біля Горлівки, Новотошківського, Кіровського, Слов’янська і т.д. Усього в зоні бойових дій Артем прослужив близько трьох років. Під Горлівкою у 2015 році був серйозно поранений. Після чого ще тричі повертався на передову.
Нагороджений лицарським хрестом «Відвага та честь», декількома відзнаками волонтерських організацій.
- Я ніколи не міг відсиджуватися за спинами побратимів, мене завжди цікавила перша «червона» зона розподілу, - розповідає військовий. - Ми утримували міст неподалік Горлівки. Це була важлива стратегічна точка, яку сепаратисти завжди хотіли замінувати. Під час несення вахти почув підозрілий неприродний шум, після чого вийшли в розвідку. Біля переправи зав’язався важкий півторагодинний бій. В одному з його епізодів куля влучила в бронежилет, але не пробила його, та від удару постраждала легенева мембрана, були зламані два ребра. Я саме намагався підвестися, коли мені в спину влучила підствольна граната. Отримав осколкові поранення: 90% уламків взяла на себе задня плита бронежилету, решта влучили в область попереку. По суті нагороду отримав за те, що завчасно виявив ворога і прорахував ситуацію, та важко поранений вів бій доки до підходу важкої техніки.
Найбільш трагічним днем Артем Погрібний вважає той, коли загинула харківська волонтерка та військова, кулеметниця Яна Червона.
- Познайомився я з нею на передовій. Це була людина з дуже великим серцем, мати, дружина і друг. Жінкою, яка нічого не боялася, всі захоплювались ще з часів майдану. Тяжка втрата для всіх нас.
Зараз захисник пройшов відбір на посаду інспектора в департамент патрульної поліції. Але через спортивну травму ще не може приступити до роботи. Втім, сподівається, що вже незабаром він повернеться в стрій, щоб знову захищати спокій рідного міста.
Євгеній ТИЧИНА.
|
