Газета БЕРЕГ НАДІЙ

Громада під час війни

admin — Tue, 27 Sep 2022 08:02:57 GMT

Головні герої – бійці, а дерезуватці тримають тил

У Дерезуватському старостинському окрузі Іларіонівської селищної ради проживає 883 мешканця. До його складу входять села Дерезувате, Дороге, Лугове, Широкосмоленка та селище Степове. Як живеться у старостинці, розповіла заступник Іларіонівського селищного голови Лідія Денисенко.

Дерезуватський майдан, який має розмір за окружністю – 465 м, висота – 17 м. У сонячний день з його вершини можна побачити м. Новомосковськ і смт Молодіжне. Головна версія походження – козацька могила.

Допомога армії

З перших днів широкомасштабної війни дерезуватці волонтерять та приймають людей, які втікають від російського нападу. Так, в старостаті облаштоване місце тимчасового прихистку для транзитних переселенців, а у приватних будинках місцевих мешканців на сьогодні кількість доходить 47 внутрішньо переміщених осіб з Донецької, Луганської, Харківської та Херсонської областей.

Чоловіки брали активну участь у будівництві блокпоста, використовуючи власну техніку, інструмент, мішки та інші матеріали, жінки зайнялися плетінням маскувальних сіток. Керівники великих сільгосппідприємств ініціювали придбання одягу, берців та бронежилетів для воїнів. Для потреб Синельниківського РТЦК та СП (військкомату) передали КамАЗ та запчастини до військової техніки.

– Можна привести десятки прикладів допомоги ЗСУ, які свідчать про єдиний порив дерезуватців у наближенні Перемоги, – говорить заступник селищного голови. – Наприклад, сім’я пенсіонерів пожертвувала власну 140-кілограмову живність, яку переробили на тушкованку й передали на фронт. Мешканці воліють не називати свої імена, адже вважають, що добрі справи повинні робитися тихо. Та й головні герої сьогодні – бійці на передовій.

Медицина

У Дерезуватому щоденно з 8-ї до 12-ї працює фельдшерський пункт, в якому обслуговується 212 пацієнтів. Досвід медичної сестри дозволяє надати необхідну медичну допомогу та розрадити не тільки їх, а й мешканців, які задекларовані у лікарів з інших територій. Щосереди у приміщенні медпункту веде особистий прийом лікар загальної практики сімейної медицини Первомайської сільської лікарської амбулаторії Ольга Стрембецька, раз на місяць – разом з лаборантом клінічної лабораторії.

Освіта

У Дерезуватській гімназії знання отримує 91 учень. У закладі є найпростіше укриття, розраховане на 152 особи. У приміщенні базової школи знаходиться дошкільний підрозділ, в якому працюють два вихователі у різновіковій групі та виховується 22 дитини.

Культура

На базі Дерезуватського будинку культури куються таланти: співочі – в аматорському жіночому вокальному ансамблі «Берегиня» під керівництвом Олени Тремби, а танцювальні – у хореографічному колективі «Усмішка», де творчою наставницею є Марина Клебан. Мистецьке життя клубних формувань насичене, вони демонструють свої вміння не лише в громаді, а й беруть участь у тематичних конкурсах, де часто стають переможцями.

Аматорський жіночий вокальний ансамбль «Берегиня».

Храм книги

У сільській бібліотеці-філії, яку очолює Валентина Турчин, книжковий фонд становить 5840 книговидань. Бібліотекар не лише видає книги відвідувачам, а й проводить різнопланові бібліотечні заходи, яких лише протягом цього року було вже понад півсотні, а також Валентина Григорівна активний дописувач у Фейсбуці та багаторічний передплатник газети «Берег надій».

Об’єкти інфраструктури

Торік відремонтовано покрівлю Дерезуватської гімназії (316,5 тис. грн), встановлено у ній пожежну сигналізацію, систему оповіщення про пожежу, блискавкозахист та проведено вогнезахисну обробку дерев’яних конструкцій (600 тис. грн). Приміщення дошкільного підрозділу було облаштоване тепловим насосом. У Дерезуватському будинку культури замінено електропроводку та також встановлено тепловий насос на суму 30 тис. грн.

Цьогоріч коштом обласного бюджету проведено частковий ремонт автомобільної дороги О041610 Дороге-Дерезувате. За ініціативи сільгоспвиробників та у тісній співпраці з ними покращено дорожнє покриття по вул. Цвєткова у Дерезуватому та по вул. Набережна у Широкосмоленці.

Транспортне сполучення

Населеними пунктами старостинського округу проходить автобусний маршрут відправленням о 5.30 з м. Синельникового до м. Дніпро, яким можна дістатися також до центральної садиби. У зворотному напрямку автобус відправляється о 9.00 з м. Дніпро.

Влаштовує дерезуватців і маршрут Синельникове-Новомосковськ, який починає свій шлях з Дерезуватого о 6.20 та завершує роботу о 17.45.

Послуги

Старостинський округ очолює староста Тетяна Позднякова, яка приймає громадян з особистих питань, посвідчує заповіти, видає довідки місцевого характеру тощо. Разом з нею працюють спеціаліст та інспектор відділу земельних відносин виконкому Іларіонівської селищної ради, інспектор військового обліку, адміністратор Центру надання адміністративних послуг виконкому Іларіонівської селищної ради, робітник з благоустрою, водій.

Адміністратор ЦНАПу працює на віддаленому робочому місці та надає 137 адмінпослуг. Коштом громади придбано мобільний кейс, який оснащено ноутбуком, принтером, сканером, зчитувачем ID-паспортів, відеореєстратором. Це дозволяє здійснювати виїзд спеціалістів до маломобільних мешканців громади. Нині Іларіонівський ЦНАП надає 237 послуг, за винятком послуг державного реєстратора, який перебуває на фронті.

Люди серед нас

Дерезуватська земля славиться своїми майстрами-вишивальниками. Найвідоміші з них – Степан Худик, Ганна Худик та Надія Цимбалюк. Вироби майстрів неодноразово брали участь у виставках народно-прикладного мистецтва.

Самородком місцевої громади тут вважають Івана Гусарова, педагога, колишнього директора школи, фольклориста, знавця періоду козацької історії, автора багатьох літературних збірок та постійного дописувача газети «Берег надій». У своїх творах Іван Іванович ніколи не втрачав почуття оптимізму, віри в краще майбутнє, в перемогу добра над злом, у свій народ.

У Дерезуватому мешкає старожил Анастасія Омелько, якій виповнився 91 рік. Усе життя Анастасія Григорівна трудилася на фермі. Жінка виховала троє дітей, радіє сімом онукам та шістьом правнукам.

Відома ця місцевість і вправними господинями, страви яких славляться гастрономічними якостями далеко за межами старостату. А найцінніший скарб Дерезуватчини – хлібороби, які обробляють землі старостинцю, зрання і до першої зорі виводячи комбайни в поле, аби виростити хлібний колос.

Тож, допоки сонце сяє, засіваються хлібні лани, а кожна громада тримає надійний тил незборимої української армії, – Перемозі бути. Разом здолаємо ворога!

Орися ЛАДАТКО

Увага!

admin — Wed, 04 Aug 2021 12:54:33 GMT

Шановні друзі!

Прочитати свіжі новини від «Берега надій» ви завжди можете, скориставшись посиланням https://www.facebook.com/beregnadiy.

Медсестричка

admin — Wed, 16 Jun 2021 11:44:16 GMT

Щодня Ірина Богданенко стоїть на заваді розповсюдження Ковід-19

Ірина Богданенко прийшла працювати до Синельниківської дитячої консультації у 2002-му році, щойно закінчивши перше Дніпропетровське медичне училище. Вона й по сьогодні працює у цих же кабінетах, але вже сімейною медсестрою загальної практики сімейної медицини у другій міській амбулаторії.
До обов’язків Ірини Вікторівни входить як планування вакцинації дітей та дорослих, так і безпосередньо проведення щеплень. Вона опікується здоров’ям понад 9 тисяч синельниківців, серед яких півтори тисячі дітей (з них 60 малюків до року).
Сьогодні у щоденному графіку роботи медсестри, крім планових щеплень, особливе місце посідає вакцинація від небезпеки під назвою «Ковід-19». Першу дозу завдяки Ірині вже отримали близько 500 осіб.
– Щеплення проводяться вакцинами Ковішилд (Індія), Астрозенека (Корея), Коронавак (Китай), Комірнаті (Бельгія), – розповідає сімейна медсестра, яка й сама вже вакцинувалася від Ковіду за допомогою свого дублера Наталії Ушакової.
Щодня Ірина Богданенко стоїть на заваді розповсюдження підступної хвороби. Тому напередодні професійного свята хочеться побажати цій усміхненій привітній медсестричці та всім її колегам у білих халатах наснаги, щастя і, звичайно, здоров’я.

Оксана ЛЕНДА.

Чи буде інсулін?

admin — Wed, 02 Jun 2021 12:15:32 GMT

На телефони редакції обвалився шквал дзвінків з приводу начебто тимчасового припинення видачі інсуліну.

Про це інсулінозалежним пацієнтам в телефонному режимі повідомляють працівники поліклініки, прохаючи терміново отримати препарат до 15-го червня. На запитання чи видадуть необхідну кількість інсуліну наперед, на який термін заплановане припинення видачі, відповідають, що поки що нічого не знають.
На прохання наших читачів ми зв’язалися з головним лікарем Центральної міської лікарні Петром Довганем, який повідомив, що нині перед людьми стоїть задача отримати інсулін до 15-го числа поточного місяця, про що кожного особисто повідомляють телефоном. Далі інформація уточнюватиметься, і населення буде поінформовано.
В пошуках інформації, що ж буде з інсуліном, знайшли роз’яснення на офіційній сторінці у «Фейсбук» голови комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації Михайла Радуцького:
«Пацієнти з діабетом отримують необхідні препарати інсуліну за програмою реімбурсації. Тобто держава компенсує вартість цих лікарських засобів. Для цього з бюджету виділяється субвенція місцевим бюджетам: у 2019 році – 841 млн. грн., у 2020 році – майже 862 млн. грн.
Цих коштів не вистачає на те, щоб повністю забезпечити потреби хворих на цукровий діабет. За орієнтовними розрахунками обсяг такого дофінансування щорічно складає близько 400 млн. грн. Фінансова спроможність місцевих бюджетів різниться. Місцева влада має інші статті видатків, тому не завжди може виділити додаткові кошти.
Але проблема в цьому році буде вирішена, тягар з місцевих бюджетів буде знято. З 1 липня 2021 року планується передати програму реімбурсації до Національної служби здоров’я України. НСЗУ укладе договори з аптечними закладами та почне компенсувати вартість препаратів. Також важливо, що процес реімбурсації інсулінів буде відбуватися через Електронну систему охорони здоров’я, що забезпечить прозорість усіх даних.
Перехід програми реімбурсації інсуліну до НСЗУ не повинен призвести до ускладнення процесу отримання препаратів. Це наша спільна відповідальність – уряду, профільного Комітету ВР, МОЗ, НСЗУ, лікарської спільноти та фармацевтичного бізнесу», – підкреслює нардеп.

ВЛ. ІНФ.

Після виступу газети дорожній знак встановлено

admin — Wed, 26 May 2021 12:34:27 GMT

В минулому номері ми писали про необхідність встановлення знаку заборони проїзду вантажних автомобілів при повороті на вул. Космічну (див. статтю «Забороніть проїзд вантажівок до «дучки»!», БН №20 від 20.05.2021 р.).
Редакція отримала відповідь міського голови Дмитра Зражевського: «Станом на 25.05.2021 р. на вул. 95 Прикордонного загону при повороті на вул. Космічну встановлено дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено».

І вишите моє життя на ньому

admin — Wed, 19 May 2021 11:57:22 GMT

Раївчанка Наталія Коваленко почала вишивати, коли знайшла свою долю – коханого чоловіка, за якого вийшла заміж майже 20 років тому. Це багата колекція вишитих картин свекрухи Зої Даниленко настільки захопила жінку, що вона не роздумуючи взялася за голку. Тепер вишивка – невід’ємна частина Наталиного життя.
Наталія Сергіївна ще за шкільних років опанувала техніку вишивання, втім бралася за невеличкі доробки: то серветку, то хустку, то подушку прикрасить самобутніми візерунками та орнаментами. І саме мати чоловіка, яка й своїй доньці прищепила любов до прадавнього українського мистецтва, надихнула на створення серйозних робіт.
– Це Зоя Олександрівна ознайомила мене з різноманітними тонкощами вишивання. Розповіла, як вдало й правильно підбирати кольори, радила кращі нитки і навіть навчила тому, що голка для вишивання має бути спеціальна – з тупим кінцем, бо до цього я всі пальці наколювала до крові, – ділиться з нами рукодільниця.
У цих жінок з золотими руками навіть син й онук Міша, якому влітку виповниться 14 років, іноді вишиває, попри те, що це вважається далеко не хлопчачим захопленням. Як виявилося, пані Наталія не тільки рідну дитину навчає рукоділлю, а й багатьох інших. Вона – вчитель молодших класів за фахом – сьогодні працює керівником гуртка, який охоплює багато видів декоративно-ужиткового мистецтва: вишивання, плетіння макраме, створення оберегів, ліплення з солоного тіста тощо.
У колекції майстрині Наталії вишиті картини та образи святих, прикрашені хрещатими візерунками сорочки та сукні, оздоблені стрічками жіночі торбини, кокетливі дівочі бантики та заколочки. Наразі рукодільниця вишиває льняний піджак на кнопці, який стане родзинкою літнього образу.
Двадцятого травня, у ювілейний, 15-й День вишиванки, ми познайомили вас з династією вишивальників не дарма. Для кожного українця вишиванка – це його оберіг, ідентичність, історія. Тож, допоки є поміж нас продовжувачі традицій народного ремесла, яке сягає глибини віків, українці мають генетичний код нації, що зашифрований у вишивці.

Орися ЛАДАТКО.

Великомихайлівщина пам’ятає

admin — Wed, 12 May 2021 11:33:46 GMT

8-го травня у Великомихайлівці Раївської сільської ради відбувся мітинг з нагоди Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка вважається найбільш кривавою в історії людства.
Село, яке є одним із найбільш соціально розвинутих у громаді, святкового дня виглядало урочисто. Проведенню свята не завадила навіть похмура погода. Вдячні великомихайлівці прийшли до Меморіального комплексу, щоб віддати шану загиблим землякам і ветеранам Другої світової війни. Плине час… На жаль, живих свідків тих подій серед нас залишилось дуже мало. Втім, пам’ять про тих, хто кував перемогу, житиме вічно.
На урочистості завітали голова Синельниківської райдержадміністрації Світлана Назарчук із заступником Тетяною Завалій, голова Раївської громади Юрій Мартиненко, Великомихайлівський староста Анатолій Ярохович. Зі словами вітання до односельців звернувся голова ВСК «Україна» Георгій Колпак:
- У цей травневий день хочу всіх поздоровити зі святом та побажати здоров’я, успіхів, добробуту. Я дуже вдячний за те, що ви працюєте на благо нашої Батьківщини та кожної родини. Зичу, щоб у вас було менше скорбот та хвилювань. Бажаю вам усього найкращого!
Георгій Васильович вручив місцевому 97-річному довгожителю Великомихайлівського старостату Петру Петровичу Коробці вітальну листівку з грошовою допомогою.
Пам’ять про тих, хто загинув у роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні, військовослужбовців, загиблих на сході країні, вшанували у тремтячій тиші хвилини мовчання...
Як повідомив «Берегу надій» Раївський сільський голова Юрій Мартиненко, цього року на стелі, де викарбувані прізвища загиблих великомихайлівців, з’явилося ще одне прізвище нашого земляка – Іван Цуркін, котрий похований в братській могилі на Запоріжчині.
Провели урочистості з нагоди Дня пам’яті та примирення і 76-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні ведучі Катерина Резніченко та Олена Лисенька. Святково-патріотичні виступи лунали у виконанні місцевих аматорів Ольги Рожнятовської, Ганни Кльоц, Світлани Лепітько, Дар’ї Ковальчук, Ірини Кендиш, Тетяни Симоненко, Святослава Круца. Завершився мітинг зворушливою піснею у виконанні режисерки Раївського центру культури та дозвілля Галини Симон. Поки із серця співачки линули зворушливі слова під патріотичну мелодію, вдячні нащадки встелили квітами підніжжя монументу солдата-переможця, біля кожної стели запалили свічки-лампадки пам’яті про тих, хто ціною життя визволив Батьківщину.

Орися ЛАДАТКО.

Ганна з «Аннушки»

admin — Wed, 05 May 2021 12:25:16 GMT

Вже давно спростована думка, що у війни не жіноче обличчя. Різні судьби спіткали жінок у воєнні роки: дружина, мати, воїн, підпільниця, військовополонена... Нашій землячці, 98-річній фронтовичці Ганні Степанівні Хоруженко в роки Другої світової війни випало на долю бути медсестрою-рятівницею.

Коли війна увірвалася у життя героїні нашого допису, їй не було й 18-ти років. Спочатку на трудовому фронті дівчина займалася зовсім не дівочою справою: будувала дороги. За якихось 12 кілометрів від лінії вогню!
Після досягнення повноліття та по закінченню медичних курсів Ганна Степанівна обслуговувала поранених у складі військово-санітарного поїзда. В ньому під час війни перевозили та лікували у дорозі поранених і хворих.
– Стільки жахів довелося побачити в тому ешелоні: поранені, обгорілі, контужені військові, серед яких багато цікавих особистостей, художників, музикантів, поступали без кінця і краю. Їм цілодобово надавали допомогу, перев’язували, оперували. Іноді людина не могла говорити, тоді доводилось порозумітися без слів. Складно було дивитися на цілий вагон скалічених війною.
Як розповідає ветеран, робота була організована добре. Поїзд під умовною назвою «Аннушка» всюди пропускали, ніде не затримували. Якщо потрібна була вода, ліки чи перев’язувальний матеріал, зв’язувались з найближчою станцією, залишали заявку – їх забезпечували всім необхідним.
– Годували поранених і хворих краще, ніж солдат. Давали хліб, масло, в обід – м’ясо. Заходиш до військово-продовольчого складу, а там в чанах стоїть квашена капуста, засолені зелені помідори, огірки, тушонка.
Часто жінка слухає новини про сьогоднішню війну та бідкається, що організація зовсім ніяка. Коли безсоння не дає їй зімкнути вночі зіниці, Ганна Степанівна згадує воєнні роки. Тоді вони чітко знали, що їхній «шпиталь на колесах» всюди чекають, і поранених обов’язково заберуть у тил.
– А як же зараз? Куди їх повезуть, якщо лікарні переповнені хворими через коронавірус? – запитується посивілий живий свідок тієї війни.
За той час, що народ виборював свободу, Ганна Хоруженко побувала на Кавказі, Далекому Сході, у Середній Азії, Криму та ще багато де. Після довгоочікуваної перемоги, коли повернулася до Синельникового, не впізнала рідне місто. Дім – зруйнований, проживати ніде було. Втім, життя продовжувалося – Ганна Степанівна спочатку працювала касиром на ст. Івківка, де їй дали тимчасове житло. Згодом вийшла заміж, також за учасника бойових дій, народили дітей. На жаль, чоловік вже пішов у засвіти.
Знаєте, чим найбільше пишається ветеран? Зовсім не тим, що колись рятувала життя, бо вважає, що так вчинив би кожен. А тим, що подарувала життя своїм дітям, які продовжили його у п’ятьох внуках та чотирьох правнуках, яких вона безмежно любить.

Орися ЛАДАТКО.

Довідково:

У Синельниковому, окрім Ганни Степанівни Хоруженко, залишилось ще два живих учасники Другої світової, які 76 років тому стали творцями Перемоги над нацизмом. Іван Дмитрович Рубан – єфрейтор 373-ї Миргородської піхотної дивізії 931-го артилерійського полку 1-го Українського фронту, який отримав поранення у переможному 45-му, вже перебуваючи на німецькій землі, звідки повертався додому через Чехословаччину і Польщу. Василь Каленикович Шевчук, який був призваний до армії у 44-му році, і на посаді корабельного старшини служив на торпедних катерах Балтійського флоту.

Багаторічний порив ліквідовано

admin — Wed, 14 Apr 2021 11:28:40 GMT

У п’ятницю, 9-го квітня, редакція отримала електронний лист від читача під іменем Kosta Manakov, який повідомив, що в полі поблизу ст. Івківка неподалік с. Володимирівське, розливається «питне озеро».

«Доброго дня, наша люба газето! Ось хочу з вами поділитися фото, яке надихнуло зробити ваше повідомлення про зниження тиску води, бо багато заборгованості у людей по платежах. Цій річці три роки. Як ви думаєте, багато за цей час води витекло? На жаль, не можу відео знімати, тоді б краще показав масштаби цієї «питної річки». Тут навіть невеликий гейзер є. Всі служби, до речі, знають, неодноразово телефонували їм, але віз і нині там.

Періодично приїздять якісь служби, пориють і від’їжджають, а воно знов на другий день б’є фонтаном. Та ви і самі бачите масштаби розливу, тече не один день, і глибина вже дуже велика».
Про наявність цієї проблеми у коментарях на офіційній сторінці «Берега надій» у Фейсбуці повідомив і Олександр Кострубов:
«Для початку хай відремонтують магістраль, що проходить полями. Наприклад, біля ст. Івківка вода тече всю зиму, трактором до паю не проїдеш. Вже не згадую про пориви по селах».
Ми одразу ж повідомили про проблему керівнику ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» Віктору Смірнову. Він, в свою чергу, зв’язав нас з головним інженером підприємства Віктором Кисілем, який, за його словами, підняв усі заявки громадян, однак не знайшов жодного звернення по цьому пориву. Втім, пообіцяв нам з понеділка виїхати на місце для усунення проблеми.
Тримаючи нас у курсі подій, читач вже у вівторок повідомив, що, як і обіцяли, в понеділок, 12-го квітня, провели ремонтні роботи:
«Приїздила в понеділок ремонтна бригада, відкачували воду, щось лагодили, сам не бачив, мама переказувала. Вона каже, що там з люків трохи вода все одно біжить, але не дуже».
Ми раді, що посприяли припиненню, як кажуть люди, багаторічного розливання води. Сподіваємося, що водяники доведуть справу до кінця, і коштовна питна рідина не витікатиме навіть цівочкою, а наступні повідомлення від читачів будуть лише про те, що водопостачання всіх задовольняє.

Орися ЛАДАТКО.

Від редакції:
Шановні читачі, якщо виникнуть проблеми, будемо раді вам допомогти. Звертайтеся до редакції за телефонами: 068-810-05-40, 066-154-53-80.

Тиск води зменшений. Що далі?

admin — Wed, 07 Apr 2021 12:07:59 GMT

З понеділка синельниківці відчули помітне зниження тиску води у трубах. Десь він просто став слабкішим, у інших місцях, особливо у квартирах на верхніх поверхах, вода часто практично відсутня.
До таких «попереджувальних» заходів вдається водовід «Дніпро-Західний Донбас» через заборгованість, яку має Синельниківський міський водоканал. Чого очікувати жителям міста у зв’язку з ситуацією, що склалася, ми запитали у керівника Водоканалу Сергія Шмигло.
– Так, підприємство заборгувало водоводу «Дніпро-Західний Донбас» близько 22 мільйонів гривень, з яких 16 мільйонів – це борг за спожиту воду, а 6 мільйонів – штрафні санкції за несвоєчасну оплату. Чому ми не розраховуємось вчасно? Річ у тім, що останній раз тариф на воду встановлювався у 2018 році, і з того часу він не відповідає реальності вже приблизно на 50-55%. Щоб покрити цю різницю, з бюджету обласної ради вже виділено 5 млн. грн., тож погашення заборгованості відбувається у розмірах близько 500 тисяч гривень на місяць.
Мною також надані розрахунки, на підставі яких сьогодні обласна рада розглядає можливість виділення ще 12,6 млн. грн. Таким чином, погашення заборгованості поступово здійснюється.
Стосовно платежів населення, за словами Сергія Григоровича, вони становлять 91% за воду і 89% – за водовідведення. Місячна недоплата абонентів міста складає близько 100 тис. гривень.

Оксана ЛЕНДА.