"Ви нас мало хвалите, тому я не надаватиму вам інформацію ні з оперативок, ні з колегій," – ось так розуміє в.о. голови Синельниківської РДА Сергій Турченюк 34-ту Статтю Конституції України про свободу слова, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
А причиною цього стала інформація у минулому номері „БН” з офіційного засідання колегії РДА про те, що чиновники забажали ще майже один мільйон гривень з районного бюджету на преміювання своїх працівників. Рішення про недопущення ЗМІ до офіційних адмінзаходів Сергій Турченюк оголосив під час минулої щопонеділкової оперативної наради в залі засідань райради, демонстративно перенісши її до свого кабінету без запрошення преси. „Як було колись...” – розпливчасто пояснивши своє рішення, мабуть маючи на увазі порядки „домайданної влади”. (Гідний приклад для наслідування!)
Нічого не скажеш – достойна поведінка сучасного європейського адміністратора. Тільки про одне забув Сергій Леонідович, що в наш час неможливо приховати інформацію, бо існує маса джерел, на які не розповсюджується його „височайшеє ніззя”. Та й не звикати „Берегу надій” до того, що доморощені можновладці не раз ставали в опозицію до нашого видання. І де вони всі сьогодні, а ми є, бо за нами правда, яку ми будемо доносити нашим читачам.
Та повернемось до суті справи: які ж претензії до вищезгаданої публікації висловив чиновник? Реально всього єдину – для чого ви її надрукували, адже у наших співробітників малі зарплати, а питання взагалі зняли з черги денної сесії.
Ну, по-перше, питання не зняли з черги денної, а за рішенням президії перенесли (не без участі Сергія Турченюка) на розгляд наступної сесії. По-друге, як помітили наші читачі, редакція і не думала рахувати чужі чиновницькі зарплати і мова в статті йшла не про законність такого рішення, а про його моральність. Адже багатьом незрозуміло, чому районний бюджет має фінансувати держслужбовців, які згідно закону фінансуються з держбюджету? Вам мало – звертайтесь до Гройсмана і просіть надбавки чи премії, або ж хоча б до обласного бюджету, як запропонував голова депутатської бюджетної комісії Володимир Сулаєв. А висмоктувати з районної скарбнички останні крихти в той час, коли відмовили людям у допомозі на відкриття НВК у Писарівці, коли в районі жахливі дороги, коли нічого не інвестується в інфраструктуру регіону, коли сиротам по закінченню інтернату перед виходом в доросле життя надається матеріальна допомога менше двох тисяч гривень хіба не аморально?
Та й щодо цифр, коли вже торкнувся цього питання голова РДА, також не все так однозначно. Наприклад, середня зарплата за перший квартал нинішнього року по сільському господарству не дотягнула до шести тисяч, а в середньому по району взагалі становила 5,5 тисяч гривень, що ніяк не менше від середньої по РДА. Бо згідно декларацій за 2017 рік заробітна плата у Сергія Турченюка склала 252767 тисяч гривень (21 тисяча на місяць), начальника фінуправління Тетяни Макаркіної 172812 тисяч (14,4), начальника відділу правового забезпечення РДА Юлії Бондар 136177 тисяч (11,3) і цього року зростуть ще. То ж коли вже так стурбований Сергій Леонідович долею своїх підлеглих, то цілком міг відрегулювати це питання за рахунок існуючих премій, а не лукавити у тому, що ті 884 тисячі гривень він просив не для апарату РДА, а для низькооплачуваних спеціалістів відділів. Бо зарплати мали зрости в усіх, в тому числі і в нього.
Але ще раз повторюємо – ми вкрай не хотіли копирсатись у чужих грошах бо також згодні з тим, що всі українці мають мати доходи для достойного життя. Але саме всі, а не тільки ті, хто близенько стоїть до бюджету і має можливість звідти собі щось відкусити.
І тут не зайвим буде задати питання, а яка ж роль апарату РДА в покращенні життя людей, коли вона не спроможна вплинути ні на створення робочих місць, ні на наповнення бюджету, бо, приміром, до цього часу не платить податки бройлерна фабрика, ні на ремонт доріг, ні на припинення вирубки лісосмуг, ні на крадіжку телефонних кабелів, ні на незаконну роботу пунктів прийому металобрухту, ні навіть на те, щоб нарешті навести порядок з утилізацією тельбухів та пір’я на бройлерній фабриці, а не чекати спалаху якоїсь інфекції.
Чи може редакція в чомусь не права, то поділіться з нами своєю точкою зору, шановні читачі. Як це уже зробив депутат обласної ради Володимир Рой:
- У місцевих бюджетів скільки незалатаних дірок, що перед тратою кожної копійки треба сім разів подумати. Але проблема не тільки в конкретно синельниківських держслужбовцях, а в тому, що проведені реформи призвели не до скорочення, а до зростання кількості чиновників. Сьогодні в Україні з 12-ти мільйонів працюючих – 5 мільйонів бюджетників, які не виробляють додаткової вартості. Який бюджет може витримати 40 відсотків трутнів?
Станіслав ТКАЧОВ.
|
