Неможливо уявити Україну без гарної, сильної духом, працьовитої та хазяйновитої жінки-українки. До такої – Галини Никоненко – напередодні державного свята незалежності ми й завітали у гості.
Складно пройти, не зупинившись помилуватися її біленькою чепурною оздобленою блакитним орнаментом хатиною, на якій висить сонцем підсвічена табличка «двір взірцевого порядку», отримана ще за радянських часів. Жодної зайвої травинки немає на території її подвір’я, лише квіти буяють та червонобокими китицями радо зустрічає гостей дерево-символ – калина.
Галині Дмитрівні у вересні виповниться 88 років, а вона жодного дня на місці не сиділа – все в роботі. Оскільки спеціальності не мала, працювала там, де годилася: і стрілочницею на залізниці, і свинаркою, і санітаркою у ветлікарні, і нянькою в дитсадку, і в колгоспах на прополці, і в наймах дітей гляділа та по дому поралася за трояку в день, і на елітному, і на швейній фабриці, і у геологів… На жаль, останні 10 місяців прикута до ліжка через травму, яку отримала, бо впала, миючи вікна.
- Я дуже люблю роботу, і зараз би працювала, але не можу, - з сумом говорить старенька.
Її працелюбність успадкувала й донька Люся, яка продовжує тримати у порядку матусин взірцевий двір.
- Мамі й досі, не зважаючи на поважний вік та травму, кортить взятися за діло. Тепер лежить, дивиться у вікно й керує, на якій відстані картоплю чи цибулю саджати, - розповідає донька Людмила.
Народившись у селі Березнуватка, пані Галина з дитинства не цуралася і не боялася жодної роботи, бо сільське життя ледачих не терпить! Обов’язком маленької Галі були не лише догляд за братом з сестрою, а й порання біля господарства: курей, гусей, свиней, робота на городі.
Отож любов до землі, її родючості жінка увібрала з молоком матері. Потім прививала її змалечку й своїм дітям Людмилі та Володимиру, які подарували їй онуків Світлану та Андрія, а ті, в свою чергу, чотирьох красенів-правнуків Кирила, Данила та двійнят Стаса і Влада. Галина Дмитрівна щиро любить усю свою рідню, а також пишається тим, що є частиною сім’ї славетного Героя Радянського Союзу Якова Никоненка!
Орися ЛАДАТКО.
|
