Нинішній урожай – заслуга всіх, а найбільший спрос з головного агронома Миколи Авдєєва (другий справа) та керуючого Сергія Семенка (другий зліва). Таку свою концепцію повідав керівник господарства Дмитро Гапоненко (зліва) начальнику районного управління агропромислового розвитку Миколі Малюкову.ос з головного агронома Миколи Авдєєва (другий справа) та керуючого Сергія Семенка (другий зліва). Таку свою концепцію повідав керівник господарства Дмитро Гапоненко (зліва) начальнику районного управління агропромислового розвитку Миколі Малюкову.
Жнива на Синельниківщині набирають все більших обертів, а в декого уже закінчуються. У цьому журналісти „Берега надій” переконались минулого понеділка, побувавши разом з начальником районного управління агропромислового розвитку Миколою Малюковим в господарствах Славгородської зони.
- Нам би ще один день і 1250 гектарів ранніх були б скошені, - уже знаючи прогноз на минулий вівторковий дощ бідкався керівник ТОВ „ДВК” Дмитро Гапоненко.
Хоча, чому бідкався? Просто по споконвічній селянській залежності від погоди подумки просив Всевишнього зглянутись на тяжку хліборобську працю. До слова, скаржитись на нього нині не можна. Пшениця цього року сипала за 50 центнерів, гороху отримали по 24,5 центнерів з гектара, озимий ячмінь теж дав майже на рівні пшениці. То ж власні засіки повні, ще й до послуг елеваторів довелось вдатись. Значить - будуть з хлібом, і кожен пайовик отримає свої 3,5 тонни зерна.
Та все ж сказати, що рік удався, Дмитро Миколайович остерігається, бо не ясним залишається питання ціни на вирощене. Скільки „відвалять” селянам зернотрейдери і коли? Бо добрива купувати треба уже зараз, готувати поля до посіву озимини треба уже зараз, віддавати кредити треба уже зараз, платити працівникам зарплату треба уже зараз. Ще й купити шляховикам асфальт та заплатити за його укладку.
Це ще для чого, може запитати здивований читач? А для того, що в районі ніхто не потурбувався про ремонт доріг і селяни просто опинились перед загрозою втратити частину зерна на жахливих колдобинах славгородської траси. Тому й вирішили керівники ТОВ „ДВК”, „За мир”, Славгородського ХПП та фермер Заводян в складчину заплатити 60 тисяч гривень запорізьким шляховикам, щоб відремонтувати відрізок дороги від тургенєвського переїзду до Славгородської школи. (До речі, чому саме запорізьким, а не своїм ріднесеньким синельниківським чи дніпропетровським – запитайте у них або здогадайтесь самі...)
Не перестають дивуватись селяни і тому, що з екранів телевізора чиновники всіх рівнів щиро запевняють, що економіку країни врятує сільське господарство, а на ділі створюють такі умови роботи хліборобам, які каменем тягнуть їх на дно. Яскравий приклад – запроваджені нові правила сплати ПДВ.
- До нововведень сільгоспвиробники могли користуватись ПДВ зі своїх спецрахунків у будь-який час, а тепер ці кошти не лише фактично заморожуються на два місяці (що для специфіки агровиробництва є просто згубним), так ще й загрожує паралічем підприємства та значними штрафами через елементарні технічні, незалежні від нас, причини, - ділився уже власним неприємним досвідом Дмитро Гапоненко.
Через все це до слова „реформи” він ставиться з великою пересторогою, хоча при цьому сам нерідко вдається до новацій. Наприклад, два роки поспіль він оформляв медичну страховку 70-ти працівників господарства. І хоч це обійшлося підприємству у чималу копієчку – близько 160 тисяч гривень, але ефект був. Зокрема, проведено безкоштовно три серйозні операції (у т.ч. заміна кришталиків ока), отримували працівники інші безкоштовні медпослуги, причому, не лише у районній лікарні.
Однак через недосконалість страхової та медичної систем від такої практики тимчасово відмовились, хоча у дієвість даної системи Дмитро Миколайович вірить.
Неухильне дотримання культури землеробства у С(Ф)Г „За мир” дає закономірно стабільні результати, що є ознакою майстерності. Не виключення і рік нинішній, коли урожайність зернових отримали одну з найвищих в регіоні. Але повної радості в душі хлібороба немає:
- Помиляється той, хто думає, ніби селянин живе лише мрією про високий врожай і повні кишені грошей, - ділиться сокровенним заслужений працівник сільського господарства Микола Зузик за повної підтримки сина Колі. – Ситуація на сході країни, загальна нестабільність у державі, закриття сільських шкіл накладають свій негативний відбиток, псують настрій навіть у таку святу для хлібороба жнивну днину, крадуть віру у завтрашній день.
Зрозуміти Миколу Івановича не важко, адже скільки було вкладено грошей у Тургенєвську школу, порахувати можна, а як порахувати вкладені емоції, нерви, душу? Тому звістку про її перекваліфікацію з неповної у початкову прийняти не може ні розумом, ні серцем:
- На чому зекономили – на трьох-чотирьох вчительських ставках? Зате на існуванні села поставили чорну мітку, яка тяготитиме над кожною молодою сім’єю.
І скільки ми потім не намагались спрямувати розмову у виробниче русло, назовні виходило найбільш наболіле – доля громади. Яку не можна лишати без уваги чи не цінувати її старання знаходити світлі моменти за всіх поточних проблем. Не можуть тут забути також про відмінене районним керівником відзначення Дня Перемоги. Адже до списку на гранітних плитах героїв вітчизняної біля вічного вогню сувора дійсність вписала і імена нинішніх наших земляків, віддати шану яким наш борг у будь-який час.
Хоча кожному, хто буває у С(Ф)Г „За мир”, зайвих пояснень не потрібно – усе видно без слів: дорідний врожай ранніх, вирівняні посіви соняшника, які на старті дійсно викликали занепокоєння у керівників, по-європейськи підстрижені обочини доріг, реконструйовані побутові приміщення та криті автостоянки для автотранспорту працівників у майстерні, нові електронні ваги на току і т.д.
Лише на прощання Микола Іванович закидає нам „домашнє завдання”:
- Дайте відповідь на питання, чому фуражна від пшениці другого класу в затратах різниться, а в ціні ні?
(Відповіді ми так і не знайшли, то ж звертаємось за допомогою до наших читачів).
В ТОВ „Нива” ми наочно переконались у наслідках розпаювання сільгоспземель, спостерігаючи, як керівник господарства Володимир Сулаєв відбивав три межі своїх ділянок в одному полі.
- Зате це допомогло мені швидше освоїти агрономію та навчитись розрізняти сорти пшениці, - жартує Володимир Володимирович.
Але черезполосиця дійсно створює багато додаткових проблем, бо домовитись про обмін ділянок вдається не завжди. То під лісосмугу не хочуть зміщатись одноосібники, то до балочки, а то і просто із вредності. Бо ми бачили такі паї з соняшником, що спочатку його навіть не помітили за амброзією та свиріпою. Такі одноосібники і самі мучаються, і над землею знущаються.
- Це все тимчасово, бо життя все розставить на свої місця, - філософськи підсумовує Володимир Сулаєв і заводить розмову зовсім про інше – про сорти пшениці.
Їхнім підбором він зайнявся неспроста, бо переконався у значному економічному ефекті від застосування нових прогресивних сортів. Хоча і від традиційної Зіри також не відмовляється.
Залишається лише додати, що одночасно з роботою комбайнів на полях працює ґрунтообробна техніка, яка вже готує площі під майбутній врожай.
Після зустрічі з керівником ще одного господарства славгородської зони ТОВ „Агросвіт” ми мало не вигукнули – нарешті! І стосувалось це слів Миколи Карасьова про рішення включити до сівозміни ріпак. З попередніх публікацій наші читачі знають, що добрий друг редакції „БН”, маючи багатющий агрономічний досвід, все ж, на наш погляд, залишався своєрідним консерватором у виборі культур.
- У моїй зоні змитих та бугристих бідних грунтів не до експериментів, - завжди мав залізний аргумент Микола Миколайович.
Але коли торік він придбав нові сівалки, здатні сіяти дрібнонасіннєві культури, ми уже здогадувались про зміну в поглядах керівника підприємства. І ось нинішнього місяця господарство придбало новий комбайн Нью-Холланд з чітким прицілом на нову для „Агросвіту” культуру.
- Хто вас остаточно переконав у потребі „полюбити” ріпак?
- Економіка змушує полюбити і ріпак, і льон і інші рентабельні культури - коротко, але ємно відповів Микола Миколайович.
Станіслав ТКАЧОВ.
Ситий механізатор працює за двох, – вважають кухарі ТОВ „ДВК” Тетяна Гриб та Євгенія Стрельченко.
На полі С(Ф)Г „За мир” (зліва направо) Віктор Виноградов, Олександр Халимоненко, Микола Малюков, батько та син Зузики.
Ось він – передовий загін жниварів ТОВ „Нива”: Олександр Никифорчук, Сергій Балун з сином Денисом на руках, Олександр Плотник, Володимир Жила, Анатолій Соболь, Микола Гузар, Юрій Ярмачок, Дмитро Ваган, Сергій Батура, Володимир Сулаєв.
Зустріч на межі: керівник ТОВ „Нива” Володимир Сулаєв (справа), ТОВ „Агросвіт” Микола Карасьов (в центрі), начальник райуправління АПР Микола Малюков.
|
