Інтернет-версія газети Берег Надій

Шістнадцятирічна Жанна Мельникова ніколи не   навчалася у художній школі. Дівчина не знає як правильно писати маслом натюрморти чи малювати гіпсові голови. Втім, роки зо три тому сама по собі взяла олівець і перше, що зобразила на папері – очі. Штрих за штрихом – і в аматорки почали виходити малюнки.

Так, дівчина знайшла захоплення, яке вважається справою зовсім не для тендітних, однак саме воно розкрило політ фантазії її творчої натури. Найбільше художниці-самоучці кортіло втілити свої вигадки на тілі, яке вона вважає чудовим полотном для найдавнішого мистецтва розпису – боді-арту. Тож Жанна почала вивчати тонкощі роботи в цій техніці.
Спочатку юнка опанувала аквагрим, розписуючи обличчя спеціальними фарбами. Потім взялася за біотатуювання, вимальовуючи хною візерунки на тілі. Сьогодні – робить татуювання, яке в наш час стало справжнім видом натільного живопису. 
Перейнявши досвід від дніпровського майстра-наставника, перше тату Жанна набила мамі Галині. Вона ж і підтримала прагнення доньки реалізувати себе на цьому поприщі. 
Ще прадавні предки користувалися мовою розмальованого тіла, яке багато чого розповідало про його власника. Для сучасного суспільства тату стало способом самовираження та підкреслення індивідуальності. Саме такою яскравою особистістю є наша сьогоднішня героїня Жанна Мельникова, і такими вона мріє бачити всіх жінок!

Орися ЛАДАТКО.