На Синельниківщині розпочались жнива, вже традиційно з фермерських господарств „"Чайка" та „"Аіст". Пов’язано це з їх розташуванням на південних горбистих землях району. У своїй більшості небагатих на гумус, частково змитих, що не може не позначатись на врожайності.
Але з цим стереотипом категорично не згоден керівник підприємств Володимир Постол:
- Цими причинами я не можу прикритись і не віддати належне власникам земельних паїв, заплатити меншу від середньорайонного рівня зарплату механізаторам. А ще саме збіднілі ґрунти вимагають більше добрив, специфічної техніки та технології, що потребує додаткових коштів. Тому ми маємо вчитись вирощувати достойний врожай за будь-яких умов. І цей процес вічний, бо той, хто вважає, що уже все пізнав у хліборобській справі – обманює сам себе.
Секрет успіху криється не скільки у, так би мовити, макроекономіці (як-то відновлення зрошення), яке здійснив десяток років тому Володимир Іванович, а у значно менш ефектних, на перший погляд, речах. Наприклад, у підборі не просто культур для сівозміни, а і їх сортів. Тому в господарствах сіють лише один озимий ячмінь німецької селекції Герлах, пшениці тільки два сорти – Колоніа та Дагмар, навіть відмовились цього року від популярних бауерівських гібридів ріпаку, віддавши перевагу лімайгрейнівським. Бо саме вони найбільше пристосовані до специфічної зони господарства.
А ще велику надію тут покладають на пшеничну солому, яка, за висновками науковців, при розкладанні найкраще відновлює гумус. Але заробити її в грунт треба одразу після проходу комбайнів і на глибину не більше 12-ти сантиметрів. А щоб при цьому вона збагатила, а не навпаки – забрала азот з поля, її треба обробити деструкторами. І зробити це цього року Володимир Постол планує ще перед косінням (до речі, цю технологію він перейняв у ході минулого ра-йонного семінару).
Немаловажливе значення має логістика збирання врожаю. Зокрема, периферійне розташування підприємств передбачає немалі затрати на доставку зерна до елеваторів. І Володимир Іванович уже був наважився на придбання автозерновоза, але перспектива річкового елеватора у сусідньому За-порожці змінила плани і натомість придбали три новенькі Т-150 з двадцятитонними причепами. В результаті вирішуються два завдання: і ефективне транспортування збіжжя забезпечується, і механізатори задіяні протягом сезону, бо можуть пересідати на іншу техніку.
Не зайве буде сказати і про те, що на бригаді розпочали реконструкцію майстерні та побутових приміщень. Тому до осені має бути теплий бокс з підйомними механізмами, душовими та іншими зручностями. Їдальню облаштували ще раніше, взявши за взірець харчоблок ТОВ „Гарант-Агро”.
- Наші працівники повинні мати цивілізовані умови праці і достойні зарплати, щоб забезпечити свої сім’ї. А взагалі у мене є мрія підняти на такий рівень технічне оснащення та технологічність господарств, щоб механізатори мали гарантований щотижневий вихідний. Тоді ніхто не поїде ні в Європу, ні в Азію за довгим доларом та примарним щастям, а знайде його на своїй землі, - підсумував Володимир Постол.
Станіслав ТКАЧОВ.
На фото: Під час збирання озимого ячменю (зліва направо) Євген Христя, Віталій Краснов, Володимир Постол, Сергій Труш, Євген Старостенко.
Урожайність – 40 центнерів з гектара.
|
