В цій хаті панує любов і злагода. Тут завжди пахне духмяними пирогами, а кожен куточок дихає теплом і затишком. Тут живуть люди, які є великою, дружною справжньою родиною. І саме так, по-родинному, душевно і водночас урочисто, вони привітали свою матусю, бабусю, прабабусю, тітку Ніну Юхимівну Полторацьку, яка 27 жовтня відсвяткувала 90-річчя.- Дідусь Юхим Васильович був добрим теслею. Саме з його допомогою Микола Опанасович Приходько (який доводиться мамі двоюрідним братом) з тисячі дерев’яних деталей зробив млин, який сьогодні є центром експозиції Кислянського музею, - розповідає дочка Ірина.
Чорний спогад дитинства – війна. Від фашистської неволі вберегли батьки та глибокий погріб, де переховувались від поліцаїв та окупантів. А після звільнення рідного села дівчина одразу пішла працювати причіплювачем на трактор, в якому знала кожний гвинтик, на якому не одну борозну проклала, коли сон морив тракториста.
Згодом працювала свинаркою, та так, що була нагороджена медаллю та поїздкою на ВДНГ, в яку, до речі, так і не відправилась: «На кого ж я групу залишу?». Ось так і підірвала здоров’я, працюючи без відпочинку. Тоді й перевели на «легку» роботу – листоношею. Під пекучим сонцем, в дощ, сніг, з величезною сумкою через плече, ще й в руках добрячий стос газет і журналів. І так майже 20 років.
У своєму віці вона жартує, співає, є палкою шанувальницею «Берега надій», не лише добре готує, а й вчить цьому онуків і правнуків, вміло користується мобільним, і, як переконані наймолодші члени сім’ї, і з комп’ютером без проблем впоралася б.
У щоденній самовідданій праці Ніна Юхимівна завжди пам’ятала про головне – рідних людей, сім’ю. І сьогодні вона сповна відчула їх любов, повагу, шану. Прийшли привітати діти, онуки, правнуки, племінники, подруги, знайомі, сусіди. Завітали голови районної та місцевої рад ветеранів Іван Житніков та Катерина Безвершенко, Кислянський сільський голова Накіп Галієв. Квіти, подарунки, добрі слова, з любов’ю виготовлена стіннівка - ще один сюрприз для ювілярки…
- Якось поверталася я додому пізно ввечері, глянула на хату – горить віконечко, мама чекає. І подумала тоді: яка ж я щаслива! - з ніжною посмішкою звертається до ювілярки дочка.
Тож побажаємо і ми Ніні Юхимівні наслідувати добрий приклад її батька, який дожив майже до 100 років, і продовжити рід довгожителів. Нехай ще довгий час горить віконечко її хати.
Оксана ЛЕНДА.
|
