Золоченими куполами виблискує на сонці колиска духовності синельниківців – Свято-Миколаївський храм. Перший на Синельниківщині збудований за часів незалежності Божий дім 22-го травня відзначає храмове свято – 25-річний ювілей з дня великого освячення митрополитом Іринеєм.
Віхи історії
Під покровительством Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських понад чверть століття по вулиці Покровській (кол. Енгельса) височіє храм. Його будівництво розпочалося у 1990-му році разом із заснуванням з благословення єпископа Дніпропетровського і Запорізького Гліба православної громади храму. Поки зводилися стіни культової споруди, богослужіння проходили в переобладнаному приватному будинку, придбаному на пожертвування.
Засновник храму та його незмінний настоятель аж до своєї смерті протоієрей Миколай Фесенко та мудра матінка Марія – псаломщик і регент, надійний помічник отця Миколая – виплекали святилище.
- 20 років отець Миколай був духовним лідером райцентру, майже 15 – благочинним Синельниківського церковного округу. До кінця свого земного шляху, незважаючи на недуги і хвороби, він ревно продовжував нести покладені на нього обов’язки. За час свого служіння відроджував релігійно-церковні і ду-ховні традиції, реставрував історико-архітектурні пам’ятки і Божі храми. Він плідно трудився не тільки як молитовник, а також як талановитий адміністратор, який сприяв відкриттю нових парафій і будівництву храмів, - розповідає чинний настоятель Віктор Власов.
Внаслідок палкого бажання людей мати своє святилище, їх жертовності та працелюбності зведено споруду для релігійних потреб. Як будували всім миром, добре пригадує Володимир Альохін, який на той момент працював головою Синельниківського місьрайвиконкому:
- Буквально через тиждень після того, як я став до керівництва, до мене звернувся покійний отець Миколай з проханням про допомогу. Тоді на Синельниківщині не було жодної церкви, тож віруючі потребували мати свій духовний осередок. Скликавши на нараду керівників з усього району, вирішили – храму бути! Ніхто тоді не зостався осторонь: хтось допоміг тисячею цеглин, хтось кубом лісу, хтось цементом, а хтось рублем. Не цурався роботи й сам отець Миколай – працював разом з усіма, і люди йшли за ним.
За активної участі адміністрації міста та району – Олександра Дулєпова, Володимира Альохіна, його першого заступника Володимира Роя, Володимира Палія, Віктора Стирника, та керівників сільськогосподарських й промислових підприємств Георгія Колпака, Миколи Зузика, Петра Шевченка, Анатолія Безвершенка, Олександра Городюка, Віктора Свинаренка, Миколи Безштанька, Євгена Онопи, Сергія Салова, Валерія Чорного, Володимира Трачука, Олександра Саржовського, Романа Бойка, Юрія Ніколенка, Олега Нагорного, Олексія Андрейченка, Андрія Лаунбрауна, Євгена Ясоном та інших благодійників буквально за кілька років зведено стіни храму, згодом – завершено оздоблювальні роботи. Багато кого з цих людей вже немає на цім світі, проте слід, який вони лишили по собі, назавжди зостанеться в пам’яті вдячних нащадків.
За всю історію храму в ньому було кілька священників-настоятелів: перший – Микола Фесенко, після нього Іоанн Кийко, а згодом Сергій Лукін, сьогодні духовним наставником парафії є протоієрей Віктор Власов.
Для розпису стін і склепіння споруди були запрошені віруючі українські майстри з міста Рівне, а на зібрані кошти придбано церковне оздоблення та ікони. Зведений руками вірян храм, став центром духовного життя для місцевих жителів й донині з-поміж розмаїття релігійних конфесій лишається непорушною святинею, місцем для спільної молитви до Бога багатьох прихожан.
На Божій ниві сьогодні
За понад чверть століття Свято-Миколаївський храм розбудовувався, удосконалювався, прикрашався і плекався в любові священників, прихожан і просто небайдужих людей. З 2014-го року духовно опікуються віруючими настоятель благочинний Синельниківського церковного округу протоієрей Віктор Власов та клірик ієрей Андрій Шевченко. Хором півчих, з уст яких лунає молитовний спів, керує регент Ольга Качан, а дзвонар Євгеній Шульга скликає людей на службу церковним дзвоном.
Люди вважають Свято-Миколаївський храм окрасою міста. Велич церковних куполів, чудовий розпис інтер’єру, ікони з образами святих, осяяні сонячним промінням, що пробивається крізь вікна, викликають почуття радості. Найцінніші тут святині – ікони Великомучениці Варвари та Святителя Миколая Чудо-творця, на честь якого збудований храм, з частками мощей цих святих.
- На образ Миколая Чудо-творця, який був розколотий навпіл, натрапив на складі в минулому році зовсім випадково, - розповідає отець Віктор. – Відреставрувавши ікону, дізнався, що їй більше 200-т років. Через кілька тижнів нам подарували ще й частки мощей Миколая Чудотворця, вважаю, що це знак згори!
У храмі, відповідно до потреб населення, проводяться усі церковні таїнства: соборування, вінчання, хрещення, сповідь і причастя. Під час церковних богослужінь постійно підносяться молитви про збереження життя українських воїнів і благополуччя населення, а також про мир і спокій в Україні. З цією ж метою періодично в будні дні з 23-ї години до 3-ї ранку правиться нічне богослужіння, на яке можуть прийти всі охочі, та помолитися про мир і захист української держави від ворогів.
Життя храму складно уявити без дорослої недільної школи, що налічує понад 50 прихожан, які після Літургії обговорюють різні релігійні теми, що хвилюють. Віруюча молодь віком від 18-ти до 35-ти років об’єдналася в православний клуб «Ковчег».
Молодіжний рух під наставництвом ієрея Андрія Шевченка збирається щонеділі за дружнім чаюванням для обговорень та дискусій на різні теми про православну віру та актуальні питання сучасності. Ініціативні молоді прихожани проводять постійні благодійні акції: привітання до Дня Перемоги ветеранів, наймолодших прихожан та поважного віку з Різдвом Христовим, а також на Масляну організовують свято при храмі, смажать млинці, зустрічають весну.
У прихрамовій трапезній годують не лише священно-служителів, а також, продовжуючи благодійну місію, започатковану першим настоятелем, по середах і неділях – безхатченків та нужденних. Налагоджена тут випічка просфор, які після Божественної літургії стають святинею. Працює і церковна лавка з широким асортиментом православної літератури, ікон та іншого церковного начиння.
Найбільше об’єднаних вірою людей приходить до храму в дні великих свят – тоді подвір’я переповнене величезною кількістю прихожан, які освячують паски, мед, воду або фрукти. Недільні Літургії відвідують постійні прихожани, серед яких і віддані храму з першого дня його існування – Меланія Горбач та Марія Дзюба.
Настоятель дякує людям, які безкорисливо трудяться на благо храму, і постійним меценатам депутату обласної ради Василю Астіону, міському голові Дмитру Зражевському, голові Раївської сільської ради Юрію Мартиненку, депутату міськради Володимиру Дунаєву, аграріям Віктору Бібіку, Валерію Синиці та іншим небайдужим людям.
Для усіх віруючих завжди радо відкриті двері Свято-Миколаївського храму, де відбуваються найбільш значущі події від хрещення – духовного народження і до проводів в життя вічне.
Орися ЛАДАТКО.
|
