Синельниківський молокозавод опинився серед тих підприємств, що назавжди зникли з промислової мапи міста: як то славнозвісні ресорний, фарфоровий, консервний, хлібозавод тощо. Сьогодні на місці цехів, в яких колись виробляли продукцію з незбираного молока, лишилися самі стіни без вікон й дверей.
Синельниківці ностальгічно згадують смак молочних та кисломолочних продуктів, зокрема пастеризованого молока, сметани, ряжанки, кефіру, які виготовлялись на молокозаводі. Це були завжди свіжі продукти, з мінімальним терміном зберігання та в доступному ціновому сегменті.
Як розповіла нам колишня очільниця молокозаводу Ірина Буйлук, котра прийшла туди працювати 18-річною юнкою, на початку 80-х років на підприємстві переробляли по 100-150 тонн молока. Працювало з півсотні робітників, діяло 2 цехи та підрозділ у Варварівці.
Ще якихось 10 років тому колектив налічував 25-30 працівників. Вони виготовляли 20 тонн пастеризованого молока, 750 кілограмів сметани тощо. Продукція реалізовувалась не лише в Синельниковому, а й у сусідніх Дніпрі та Запоріжжі.
Після неодноразової зміни керівництва молокозавод ще певний час тримався на плаву. Достеменно невідомо, що стало причиною нинішнього стану підприємства: небажання чи невміння працювати, ба більше – свідоме приведення до повного занепаду. Напевно можна стверджувати лише одне: на місці виробництва – руїни, завод є боржником перед фіскальними органами та енергетиками, про що свідчать відкриті дані, де опубліковані рішення з 39-ти судових справ щодо підприємства.
Про колишню славу молокозаводу нагадують поодинокі кіоски, перед якими ще кілька років тому вишикувались черги за смачнючою та свіжою продукцією. Сьогодні тут, як і раніше, торгують молочкою, але вже не місцевою, а завезеною із Запорожчини…
Орися ЛАДАТКО.
|
