Напередодні Дня рідної мови, який світова спільнота відзначає 21-го лютого, познайомилися з семикласницею Анастасією Стадник, котра навчається у четвертій школі. Дівчині любов і шану до солов’їної з пуп’янка прищепила рідна людина.
Змалку допитливому дівчаті її бабуся Любов Свистільник нагадувала чарівницю, яка познайомила з віршами Тараса Шевченка, казками Івана Франка, поемами Лесі Українки. Сьогодні для ясноокої юнки Любов Петрівна – вимоглива вчителька української мови та літератури, мудра порадниця-наставниця та головний критик, якщо треба.
Річ у тім, що тепер Настя – не просто онучка мовознавиці, а її учениця. Гадаєте, школярка має потурання? Е, ні! За її словами, певно, найчастіше біля дошки відповідає саме вона. І це дає свої плоди. Настя не лише знає правила назубок і добре переказує твори, а й складає сенкани (п’ятирядкові поетичні твори), акровірші, асоціативні кущі тощо.
Що ж робить головна героїня нашого допису з усім цим багажем знань? Все дуже просто – застосовує на практиці. Анастасія з молодших класів щорічно бере участь у мовознавчих та літературних конкурсах.
– Цьогоріч у міському етапі Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика здобула перемогу, – ділиться останніми успіхами співрозмовниця. – Три роки поспіль займала призові місця у Всеукраїнському ім. Тараса Шевченка. На обласний «Собори наших душ» направила збірку «А я просто Україна… україночка», куди увійшли прозові твори «Віночок Кобзареві», «Мова – душа народу», «Сон» та інші. Двічі за здобутки отримувала премію міського голови.
В майбутньому, коли вже досконально опанує українську, планує вивчати китайську мову та здобувати професію перекладача.
У вільний від «гризіння граніту науки» час старанна учениця читає українських класиків, вишиває бісером та створює художні полотна, освоюючи сучасне мистецтво малювання за номерами. А ще проводить час зі своїм братом Андрійком, повчає молодшого, допомагає з домашнім завданням.
Як творча натура, Настя не може жити без музи. Натхнення черпає з поезії Ліни Костенко, дівчину вражає вірш «Крила», головна думка якого полягає в тому, що духовне багатство – найбільший скарб у житті. Його та низку інших улюблених вона залюбки декламує, виставляючи на широкий загал у соціальних мережах. І таке онлайн-мистецтво виразного читання знаходить своїх поціновувачів.
Як проросла любов учительки до мови в її онуці Анастасії, нехай так само пустить паростки шана до рідного слова у свідомості кожного українця.
Орися ЛАДАТКО.
|
