16 листопада ми відзначаємо День працівників сільського господарства. І особливо приємно привітати і передати з цієї нагоди найкращі слова, найтепліші побажання здоров’я й добра одному з ветеранів сільськогосподарської галузі Синельниківщини, досвідченому механізатору Павлу Макаровичу Латаю, який до того ж днями відсвяткував славний 90-річний ювілей.
В охайній затишній оселі, розташованій на одній з вулиць в с. Гірки, минулої суботи уже зранку спостерігалось неабияке пожвавлення. Сім’я готувалася до святкування визначної події – дня народження господаря, ветерана Великої Вітчизняної війни Павла Макаровича Латая, якому виповнилося 90 років. Діти, онуки, правнуки, праправнуки один за одним прибували до оселі… Батьки Павла Макаровича в двадцяті роки минулого століття будували Дніпрогес, а також ростили шістьох дітей, серед яких був і Павлик. Напередодні війни він працював саме у с. Гірки, тут пережив окупацію, а коли радянські війська визволили село, і сам пішов захищати Батьківщину. Демобілізувався аж в 1947 році, і відразу включився у відновлення господарства. Не цурався ніякої роботи, хоча головна – професія механізатора, якій він і присвятив усе життя. У Гірках зустрів Павло і оту єдину кохану дівчину, з якою створив сім’ю. Пішли вони по життю рука об руку, розділяючи пополам радощі й прикрощі. Трьох дітей подарувала дружина своєму чоловікові. Першою народилася дівчинка, яку назвали Лідочкою. Згодом двоє синів з’явилося, і всім батьки дарували турботу, доброту й любов, а ще привчали до праці. Діти не підвели тата й маму – зросли справжніми, працелюбними й добрими людьми, згодом теж створили сім’ї, порадували батьків онуками. На жаль, не дожила до цього визначного дня дружина Павла Макаровича. Нині він проживає із донькою Лідією. І хоч нелегко йому сьогодні (і слух вже не той, і зір), однак цікавиться ветеран усім, що відбувається в рідній Україні. Звичайно, не можуть не засмучувати колишнього воїна події на сході. Тож з нетерпінням чекає щодня на новини по телебаченню і вірить, що нарешті стрілянина припиниться, перестануть гинути люди. … А між тим привітати ювіляра прибувають все нові гості. Серед них – голова Синельниківської районної ради Юрій Мартиненко, секретар районної ради ветеранів Віталій Петров, заступник начальника управління соцзахисту Інна Коваленко. Присутні не могли не звернути увагу на приємної зовнішності жінку, котра сиділа поруч з Павлом Макаровичем. Це його рідна сестра Надія, на два роки старша від брата. Мабуть, бог почув молитви матері, в яких та бажала своїм дітям довгого віку. Вітаючи брата, Надія Макарівна підкреслила, що рід Латаїв великий і дружний, в ньому всі підтримують один одного морально та матеріально. Щирою українською мовою дякував Павло Макарович всім, хто прийшов його привітати. Ювілярові є чим пишатися – міцна в нього родина. І в цьому немала заслуга Латая-найстаршого. Перед іменинником поставлено завдання дожити до 100–річчя. Він проти цього не заперечує. Ще б пак! Он як молодо блищать очі! Щасти вам, ветеране! Здоров’я й довгих років життя!
 
Ася МАРИНЕНКО.
|
