Безхатченко Тосік давно став місцевою знаменитістю. Мешкав він у купі своїх речей на мікрорайоні неподалік всім відомого супермаркету. Анатолій Доненко – так звати чоловіка, який дуже любить розгадувати кросворди та читати.
Багатьом небайдужим мешканцям та гостям міста завше кортіло допомогти бродязі. Причому пригощали його не лише наїдками, а й дарували газети, журнали, навіть активно збирали кошти на придбання намету, щоб зимувати було тепліше.
Однак останнім часом Тосіка на звичному місці ніхто не бачить. Це й не дивно, адже тепер він має домівку, яку йому допомогли знайти громадські активісти з організації ветеранів АТО і УБД Синельниківщини та пастир церкви «Нове покоління» Олександр Бобровник. Пристроїли безхатченка у центр реінтеграції та адаптації людей «Нове життя. Синельникове», яким опікується В’ячеслав Сорокін.
Зараз Тосіка не впізнати: охайна сива борода, коротка стрижка – він наче став молодшим років на 10. Багато хто не знає, що Анатолій Іванович 7-го січня відзначив 83-річчя!
- Чи подобаються Вам нові умови проживання? – запитали ми у вчорашнього безпритульного.
- Вони райські, - натхненно відповідає чоловік. – Ось тільки я зовсім не звик до розпорядку дня, а тут його треба дотримуватися.
Розкладом передбачено триразове харчування, прогулянка, особистий час та гігієна, відвідування служінь, прочитання Біблії та розбір слова Божого. За останнім заняттям ми і застали нашого героя разом з іншими мешканцями центру та волонтером Альоною Ільїною. Жителі закладу займаються хатніми справами, з весни пораються на городі, впорядковують територію, влаштовують толоки на дитячому майданчику, що неподалік, відзначають свята.
В закладі тепло, як зазначив Тосік «наче у Тбілісі». Загалом тут знайшли притулок 32 людини, які опинилися у складних життєвих обставинах.
- Чи потоваришували Ви з кимось з них? – продовжили цікавитись у новосела.
- Я знайшов сім’ю, бо тут проживають і дорослі, і діти, щоправда, дещо неслухняні, але так жити веселіше.
- А на вулицю хочете повернутись? - допитуємося сивочолого чоловіка.
- Ні, на вулиці стає жити дуже небезпечно, - дає однозначну відповідь.
Ми пораділи за діда Тосіка, який тепер має змогу проживати старість з дахом над головою у компанії, яка стала для нього сім’єю.
Орися ЛАДАТКО.
До речі: Цей заклад існує за рахунок благодійної допомоги небайдужих, підприємців, прихожан церкви. Щоп’ятниці волонтери центру влаштовують благодійні обіди на Привокзальній площі. Ще – співпрацюють з Центром пробації, допомагаючи тим, хто стоїть на обліку.
Попри відсутність стабільного доходу на утримання, заклад надає притулок нужденним людям, які стикнулися зі складними життєвими обставинами. А в цей час районний терцентр соціального обслуговування населення, що у Зайцевому, ставши домівкою для багатьох самотніх жителів району, вимушений шукати нове місце прописки через відмову Зайцівської сільської ради виділяти свою частку співфінансування на утримання закладу.
|
