Не у будь-якому селі можна з першого погляду визначити його центр. А от у Тургенєвці кожен гість одразу безпомилково скаже, де осередок місцевої цивілізації.
Ось школа, поряд дитсадочок, там амбулаторія, посередині Монумент воїнам-визволителям, далі парк. Все потопає у квітах, підстрижених газонах і асоціюється не з сільською (в традиційному розумінні), а з сучасною стильною архітектурою. Тут же знаходиться і контора тих, за чиєї допомоги все це підтримується у належному стані – колективного фермерського господарства «За мир».
На Синельниківщині воно добре відоме, хоч уже і не те, що було колись. Насамперед розмірами. З майже дев‘яти тисяч лишилось близько 1400 гектарів. Так пройшлась по ньому славнозвісна аграрна реформа. Хоча біда вимірюється не стільки гектарами, адже більшість сільгоспугідь потрапили у руки вмілих господарів, а, насамперед, розбалансованою інфраструктурою, розірваними зв’язками між селами колись єдиного колгоспного об’єднання, розваленим тваринництвом. Незмінним лишилось тільки одне – вірність хліборобській долі. Тому й сьогодні „За мир” лишається взірцем культури землеробства і лідером по врожайності.
- Для нас технологія немов заповіді для віруючої людини. Бо ми теж живемо з вірою - на землі потрібно або вміло господарювати, або відмовитись від цього заняття.
Свою технологію замирівці називають традиційною. Тобто, вони продовжують використовувати плуга. Але чи можна її вважати традиційною, коли на полях працюють уже зовсім інші трактори з зовсім іншими плугами, коли з використанням систем супутникової навігації поняття прямолінійності стосується уже не лише посівів, а і оранки. Микола Іванович спеціально завернув на поле, на якому лише кілька днів тому працював трактор і наочно видно якість роботи.
- Якщо максимум на другий день після збирання врожаю не почалась оранка – то це уже не технологія, - ділився секретами відсутності бур’янів на полях Микола Іванович. – Саме з таких деталей і складається загальний результат, культура землеробства. Саме завдяки цьому ми отримуємо пшеницю переважно першого та другого класу, а урожайність соняшника не менше 30 центнерів з гектара.
На день нашої зустрічі в господарстві уже практично звершились польові роботи і лишилось лише доорати людські городи. Тому на тракторній бригаді спостерігалось відносне затишшя. Комбайни, сівалки та ґрунтообробна техніка законсервовані на зиму і заховані в ангар, а механізатори зайняті плановим ремонтом та подальшим облаштуванням території. Щоб не тільки поля милували око, а і приємно було бачити порядок на усіх об’єктах господарства.
За радянських часів колгосп „За мир” був спецгоспом по вирощуванню нетелів. На жаль, зараз на жодній з колишніх ферм корів не знайти.
- Та й частини ферм уже немає, - з жалем в голосі констатував наш гід. - Наше господарство разом з Георгієм Колпаком, Володимиром Роєм, Віктором Бібіком (можливо, когось ще забув назвати) до останнього тримали дійне стадо. Та коли остаточно зникла не лише економічна, а і логічна складова галузі, довелось від неї відмовитись. Але свої тваринницькі приміщення колишнього „За миру” на відміну від інших тутешніх господарів ми зберегли і продовжуємо їх використовувати за призначенням. Тільки змінили профіль - передали в оренду землякам з Гірок для розведення свиней.
Таким чином самі напряму тваринництво ніби й не ведуть, але опосередковано відношення до нього мають. Адже на договірних умовах постачають на ферму корма, взамін отримуючи завжди свіже та якісне м’ясо для власної їдальні.
Прямуючи селом, не могли не звернути увагу на ямковий ремонт вулиць. Ти ба, подумали, як дивно працює райагробуд: на славгородській трасі між Новоолександрівською та Гірківською сільрадами скоро через страшенні ями не можна буде проїхати, а тут такий острівець дорожнього благополуччя. Але помилились, до цього ремонту шляховики не мають ніякого відношення, а все зроблено коштом господарства.
І не тільки це. Як зясувалось, соціальна програма Миколи Зузика небагатим менша від виробничої. Лише за цей рік на соціальні об’єкти господарство витратило майже півмільйона гривень.
- Чи зайві у нас ці гроші? Таке питання доводилось чути не раз. Ні, не зайві, і для забезпечення виробництва ми також вдаємось до кредитів. Так звана аграрна реформа пройшла через серце (думаю, не лише моє) немов ворожа куля, лишивши там незагойні рубці. Але махнути рукою на інфраструктуру села я не можу. І ніхто не має такого права, бо що то за село без школи, садочка, медичної установи, освітлення вулиць, водопостачання? Я в кожному мешканці Тургенєвки хочу бачити такого ж патріота своєї маленької батьківщини, своєї вулиці, свого двору. Тому надіюсь на розуміння і підтримку усіх земляків.
До речі, ми недавно створили свою футбольну команду, яка відстоюватиме спортивну честь не лише нашого села, а і Славгородської селради. Сподіваємось, що вона також допоможе нам об’єднатись у колишній дружний і великий колектив, яким був колгосп „За мир”, - підсумував Микола Іванович.
Станіслав Ткачов.
Довідка "БН":
Загальна площа ріллі
ФГ «За мир» – 1375 гектарів.
Середньооблікова чисельність працюючих 20 чол. У часи „пік” та з підсобним виробництвом – до 45-ти.
Середня заробітна плата – 3596 грн.
Урожайність у 2013 році:
- озима пшениця – 47,1 цнт/га;
- яровий ячмінь – 17,1 цнт/га;
- соняшник – 33, 4 цнт/га.
Оплата за пай (5 гектарів) – 4410 грн., безкоштовний обробіток присадибних ділянок, забезпечення соломою та ін.
Сплачено податків за 10 місяців – 591 тисячу гривень.
Витрачено на допомогу соціальній сфері – 454 тисячі гривень.
|
