Кожен район вирізняється чимось з-поміж інших. Головною окрасою Синельни-ківського є найкоштовніша українська оздоба – Дніпро, а предметом гордощів – символ козацької доби – поріг Ненаситець, згадуваний майже в усіх українських історичних романах («На брата брат» Ю. Мушкетика, «Святослав» С. Скляренка, «Плач Ненаситця» К. Пісоцького…). До часу дрімає він під товщею води, пригадуючи історичну минувшину ще з часів сотворіння світу…
До речі, саме тут, побіля Ненаситця, знаходиться одна з десяти точок зі знаком «плюс», тобто з надпотужною позитивною енергетикою! То ж чи варто дивуватись, що ця місцевість ще з давніх-давен знана в світах: візантійський імператор Костянтин Багрянородний ще в десятому столітті описав пороги, а десять століть потому детально їх класифікував видатний український історик Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940) – академік, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, педагог, засновник і директор впродовж 30 років Дніпропетровського історичного музею.
Дійсно, життєвий подвиг цього науковця саме в тому, що він порятував українців від безпам’ятства, залишивши нащадкам безцінний спадок: 10 000 досліджених курганів, 85 тисяч зібраних для музею експонатів, досліджена і описана історія першої демократичної республіки в Європі – Запорізької Січі в творах «Запоріжжя в залишках старовини і преданіях народу», «Історія запорізьких козаків», «Джерела для історії запорозьких козаків», «Дніпрові пороги»… в творчому доробку вченого понад 150 великих друкованих робіт.
Дмитро Іванович кохався в народному слові. Це йому належать слова: «Мова – найкоштовніший скарб народу. Це сам народ, його невмируща душа». Ним зібрано матеріал для словника української мови на 60 000 слів (на жаль, вийшов друком лише 1-й том у 1919 р.), безліч казок, байок і пісень, які він сам охоче співав.
Неперевершений промовець, оповідач, екскурсовод, вмів зачарувати словом. А коли вже мова заходила про любі його серцю пороги, які називав своїми побратимами, то доводив слухачів до такого стану, що багато з них одразу вирушало пішки вздовж Дніпра за 60 км, щоб побачити оте диво – Ненаситець!
Довелось зазнати Яворницькому і жорстоких випробувань: «за излишнюю любовь ко всему украинскому» майбутній професор Московського університету зазнав утисків від царського уряду і заслання в степи Середньої Азії у 1891 році, а у 1933-му вже більшовики ви-гнали відомого на весь світ історико-археологічними дослідженнями науковця зі створеного ним музею, свавільно позбавили академічної пенсії і відібрали навіть картку, по якій він мав одержувати хліб і продукти. Тільки на початку 1936 року, без ніяких пояснень, відшкодувань чи вибачень, Яворницькому знову прислали його академічну пенсію і запрошення приїхати на сесію Академії Наук.
Навряд чи можна назвати на теренах Катеринославщини-Січеславщини-Дніпропетровщини ще одну таку постать, котра була б водночас ученим зі світовим ім’ям, шанованим у наукових колах, у культурно-мистецькому середовищі, народним улюбленцем, палким патріотом і при цьому взірцевою людиною – гуманістом кришталево чистої душі. То ж і ми мусимо віддати свій борг, увічнивши ім’я академіка Яворницького, наприклад, у назві найкращої вулиці райцентру. До того ж і нагода є: 7 листопада виповнилося 162 роки від дня народження вченого.
Людмила ЛЕНДА.
с. Василівка-на-Дніпрі.
|