Напередодні Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні ветеранів-фронтовиків Синельниківського району привітали помічник депутата Дніпропетровської обласної ради Василя Астіона Надія Шалахманова та голова районної ради ветеранів Іван Житніков.
Депутат облради Василь Астіон передав ветеранам найтепліші слова привітання й подяки та щедрий пакунок хлібобулочних виробів Дніпровського хлібокомбінату №5. Від районної ради ветеранів вручено вітальні листівки та солодкі подарунки. Усі ветерани-земляки, до яких ми завітали тієї погожої днини, зраділи гостям та поділилися найціннішим – спогадами, які в силу поважного віку не всі пригадують, проте пам’ятають про велику перемогу!
Вітання від Василя Миколайовича та ради ветеранів отримали фронтовики: Іван Пустовий та Анатолій Хасенко (с. Веселе), колишній електрик колгоспу «Комунар» Панас Пономаренко (с. Кислянка), командир взводу регулювальників Параска Овсієнко та Михайло Авсієнко (с. Майське), заслужений вчитель Тарас Прихно (с. Новомиколаївка), Григорій Вакар, який святкує 9 травня Перемогу, а наступного дня іменини (с. Зайцево), зв’язківець Дмитро Пасічник (с. Писарівка), прожекторист Параска Бесщетнікова (сел Роздори), Клавдія Самагіна, яка відправляла в евакуацію колгоспну худобу (с. Миролюбівка), танкіст Павло Данильченко (с. Великомихайлівка), партизанка Валентина Булах (сел. Славгород) та Іван Сорока, який пройшов від рідного села до Порт-Артура (с. Луб’янка).
Час біжить стрімкою рікою, з кожним роком, на жаль, стає все менше фронтовиків, юність яких обпалена війною. Цим колишнім солдатам уже понад 90 років. Вони – жива історія. Слухаючи їхні спогади, немов повертаєшся у далекий 1945 рік. Сільські місцевості зі зруйнованими розвалинами ферм, складів, інших будівель радянської епохи, розбиті районні дороги та старенькі убогі хати, у яких проживає більшість ветеранів, також мимоволі повертають у ті буремні роки. Прикро, що ці воїни поклали своє здоров’я, відбудували країну, а тепер зустрічають старість в таких умовах. Перемелені сталевими щелепами війни та забуті державою, ветерани викинуті на узбіччя сучасного життя…
Про те, що тієї страшної війни вже давно немає, сповіщають гул моторів тракторів, які диринчать на чорноземах, а ще буяння зеленої трави, білий квіт садів та ароматний шлейф бузку, який літає у весняному повітрі. Лише вони вселяють надію на краще майбутнє та люди і депутати, які не забувають стареньких вояків у таке важливе для всіх свято.
Орися ЛАДАТКО.
|