Після відвідин тракторної бригади С(Ф)Г „Жулей” завжди хочеться приїхати додому і зробити щось красиве, незвичне. На це надихає побачені там краса та ідеальний прядок, які навіть не дозволяють назвати бригаду робочим місцем. Скоріше за все це – друга домівка тих, хто працює у господарстві.
По суті, так воно і є, бо поряд з засновниками господарства Юрієм Григоровичем та Любов’ю Іванівною Жулей працюють сім’ї сина, зятя, родичі, які проводять тут більшу частину свого життя. Але навіть ті, хто не в родинних зв’язках з головою С(Ф)Г, за довгі роки спільної роботи стали фактично такими.
З першого дня створення підприємства воно розвивалось, паралельно сповідуючи дві мети: корисну і красиву. У виробництві з’являлись нові трактори, комбайни, сівалки, ангари, комфортні битовки для механізаторів, а на території одночасно виростали нові квіти, ялинки, туї, горіховий та яблуневий сади, „одягались” у красиві шуби контора та виробничі приміщення. Саме тому тут і не буває міжсезоння, коли комбайнери чи трактористи не мають чим зайнятись і їх відправляють в Центр зайнятості.
- Техніку на стоянку – а самі за мітла, - жартує Юрій Григорович. – Або навіси для власного легкового транспорту робити – все можемо. І без примусу.
Мабуть, тому за останні роки склад колективу мало змінився, хоч поряд ніби і залізниця, і Дніпро. Але кращого життя там ніхто не хоче шукати, бо уже знайшли своє щастя в С(Ф)Г«Жулей».
Та чи знайшов його сам голова господарства? Напевно, що так. Особливо у ті хвилини, коли син В'ячеслав підкине то одну то іншу рацпропозицію, чи вдосконалить розумну іноземну електроніку так, що потім німець просить дозволу запровадити новинку на заводі. А нещодавно молодь протестувала всі землі і виготовила електронні карти кожного поля та впровадили джіпеес-навігатори. Це настільки спростило роботу механізаторам, що деякі уже відмовляються виїздити в поле на тракторі без радіоприймача – скучно.
Та для повного щастя все ж повинно чогось не вистачати. Наприклад, нової широкозахватної зернової сівалки. Ну дуже вже хочеться її мати Юрію Григоровичу, аж муляє, але ціна в мільйонах така, що доведеться фермеру добре почухати потилицю, перш ніж зважитись на такий крок.
А найбільшим цьогорічним розчаруванням Юрія Жулея стала крадіжка краників з крапельного зрошення саду:
- Там того металу - копійчані грами. Їй Богу, якби попросили, то я б дав їм вдесятеро більше. А так, ніби в душу плюнули, адже той садок нам зовсім не для бізнесу, а яблука з нього їсть пів-Іларіонового. Просто боляче, коли якісь вандали руйнують справу твоїх рук.
Одне добре - таких все ж менше, ніж тих, хто творить та робить світ кращим, як колектив С(Ф)Г „Жулей”
Станіслав ТКАЧОВ.
|