Перші відомості про село Павлівка (давня назва – Наковальщина), що на Василькіщині, в історичних документах сягають 1806 року. Сьогодні Павлівка – центр однойменної сільської ради, до складу якої входять 15 населених пунктів: Павлівка,  Аврамівка, Шевченко, Червона Долина, Кобзар, Шев’якіне, Широке, Самарське, Перепеляче, Новогригорівка, Каплистівка, Криворізьке, сел. Крутоярка, а також села Інтернаціональне та Пролетарське, які внаслідок декомунізації отримали назви відповідно Довге та Морозівське.
Очолює сільську раду Валентина Михайлівна Горобець. Коли ця чарівна жінка каже, що є за фахом вчителем української мови та літератури, їй навіть не віриш – настільки впевнено, зі знанням і розумінням, оперує вона кубометрами, кілометрами, діаметрами труб, бюджетними сумами та іншою технічно-математичною термінологією.
- Коли я очолила сільську раду, для себе одразу визначила головну проблему, над подоланням якої треба працювати: водозабезпечення. Раніше, за колгоспів, ми мали три водогони в селі Павлівка, Новогригорівка, Аврамівка, збудовані в 70-х роках минулого століття госпспособом, без проекту, тож зрозуміло, що стан мережі плачевний.
Комунальне підприємство, створене на початку 2000-х років, яке обслуговувало водомережі, збанкрутіло, почалися заборгованості з виплати зарплати, сплати податків. Тому саме з ліквідації цього КП Валентина Горобець розпочала своє головування. Створити аналогічне – ризик знову отримати банкрута, тому разом з головою базового сільгосппідприємства «Павлівське» Олександром Гусаком у 2010 році підписали договір про спільне обслуговування водогону. Сільська рада через свою касу приймає від населення платежі за спожиту електроенергію, необхідну для забезпечення водозабору, а господарства взяли на себе всю технічну сторону обслуговування: у Павлівці – СФГ «Павлівське», в Аврамівці – «Відродження», у Новогригорівці «латають дірки» громадськими грошима та коштом сільської ради, а відповідальним є колишній інженер колгоспу, депутат сільської ради Володимир Кащенко.
Так і існують водогони, не без проблем, звичайно, але частково замінюються труби, мотори, обладнуються свердловини, а у минулому році виграли обласний конкурс з проектом «Будівництво водогону». Роботи запроектовано на площі 2201 кв. м, довжина водогону становить 1083,8 м.  Майже півмільйона гривень вже освоєно в минулому році (260 тис. грн. – кошти облбюджету, 70 тис. – районного, 100 тисяч – сільського, і 30 тисяч зібрала громада).  Вдалося побудувати гілку водогону від колодязя по провулку Партизанський до дитячого садочка, змінивши точку підключення до водогінної мережі від свердловини. У цьому році роботи продовжуються, зараз уточнюється кошторис на 484, 231 тис. грн.
Минулого року майже мільйон гривень з сільського бюджету було витрачено на поточний ремонт з тонкошаровим суцільним покриттям доріг комунальної власності.
- Закінчили повністю провулок Садовий, вулицю Мічуріна тощо. Прагнемо дбати й про дороги загального користування, які пролягають через населені пункти. Так, спільно зі службою автодоріг відремонтували більшу частину вулиці Шевченка у Новогригорівці. За кошти обласного бюджету у 2016 році капітально відремонтовано вулицю Бабича по всій довжині, - зазначає сільський голова. – Добиваємося включення до обласного бюджету витрат на капітальний ремонт дороги по вулиці Пушкіна, дуже довгої, яка проходить через усе село, але поки що не виходить. Втім, сподіваємось, за підтримки нашого депутата Віктора Дубовика, який вже виконав свою передвиборну обіцянку щодо дитячого майданчика біля Новогригорівської школи, нам це вдасться.
Серед інших задумів – будівництво термогенераторної на альтернативному пальному для опалення приміщень будинку культури, сільської ради, школи й амбулаторії.
Чому Павлівська сільська рада залишилась самостійною одиницею, не увійшови до складу жодної зі створених на Васильківщині громад? Валентина Михайлівна пояснює це так:
- Коли тільки пішов процес децентралізації, після безлічі прослуханих курсів, семінарів, нам хотілося створити свою громаду. Так географічно склалося, що нам об’єднуватися проблематично. З Васильківкою? Це завідомо свій бюджет «перелить» туди, і чи вистачить при цьому грошей на забезпечення потреб наших сіл? До речі, кілька проблем ми вже вирішили: освітлені усі села (зауважу, що за освітлення сплачує сільська рада), підтримується більш-менш «проїзний» стан доріг, капітально відремонтований дитячий садочок на 60 місць, в належному стані пам’ятники. І тепер віддати свій бюджет на латання дірок інших сіл, а самим залишатися без розвитку, ми не схотіли.
Ми пропонували об’єднання Дебальцевому та Григорівці, але вони відмовились через відсутність сполучення з твердим покриттям, адже воно є лише через Васильківку, напряму ж нас розділяє річка Терса. У першу чергу ми могли об’єднатися з письменцями і найкращим чином використати інфраструктурну субвенцію, але через умовний розподіл цієї селищної ради на дві частини (по розташуванню великих господарств) і відповідно – прямо протилежного голосування за пропозицію об’єднання, цього не сталося.
Тому зараз ми є окремими, самостійними. Втім, навіть у разі системного приєднання до Васильківської громади (а це цілком ймовірно), ми знаємо свої проблеми, маємо свої проекти і будемо домагатись їх реалізації в складі об’єднаної громади. Ми відкриті до роботи, аби було краще жити на цій землі.
Сільський голова вважає керівника «Павлівського» Олександра Гусака великим другом як працівників сільради, так і всіх односельців. Саме дбаючи про комфортні умови життя всього села, з кожної поїздки Олександр Васильович привозить якусь ідею, аналізує її, обдумує, як краще втілити в життя в умовах сільської місцевості, а потім реалізує. Тому й має такий привабливий вигляд село: фонтани, укладені плиткою майданчики, файні фасади адміністративних приміщень…
Ще багато про що розповіла нам Валентина Горобець. На що спрямовуються витрати бюджетних статей, в які шахи грають у місцевій школі, хто платить зарплату хореографу, чия амбулаторія в районі забезпечена найкраще, які зірки приїжджають до павлівців на свята… Але про все це читайте в подальших номерах «Берега надій».

Оксана ЛЕНДА.