У велике християнське свято – День Святого Миколи Чудотворця – незалежно від віку традиційно очікуємо на диво, на свято, на подарунки. І не лише від Миколаїв. Адже неважливо яке у тебе ім’я, була б лиш широка душа та велике добре серце, налаштоване на любов до ближнього, на бажання  подарувати свято людям.

Мешканцям Великомихайлівського  старостинського округу-ветеранам праці виробничого сільськогосподарського кооперативу „Україна” пощастило – таке справжнє свято їм влаштувало правління господарства. 19 грудня колишніх трударів колгоспу „Україна” та тих, хто досягнув пенсійного віку уже за часів реформованого ВСК, запросили на вечір-зустріч „Как молоды мы били…” Місце зустрічі незмінне – фешенебельний зал місцевої їдальні.
За щедро сервірованими місцевими майстринями кулінарної справи столами зібралися сивочолі доярки, свинарки, трактористи, спеціалісти, різноробочі, які свого часу відбудовували рідний колгосп, отримуючи за свій труд іноді „палички” у вигляді трудоднів, а часом і високі державні нагороди. Але, незважаючи ні на що, трудились завжди професійно, самовіддано і важко. По-іншому просто не могли. 
Цього їхні нащадки, сьогоднішні керівники господарства не забули, тому й намагаються віддячити своєю увагою та турботою.
Розпочали зустріч два фактично незмінні голови – Павло Олександрович Данильченко та Георгій Васильович Колпак. Перший стояв за штурвалом господарства 30 років. Другий ось уже 35 років очолює колектив, але, як зазначила ведуча свята Олена Мітіна, свої тридцять п’яті жнива провів з таким же хвилюванням, як і перші.
Хвилювався Георгій Васильович і коли доповідав присутнім про отримані цьогорічні результати в рільництві, тваринництві, розповідаючи про оновлення техніки, про яку тодішні механізатори навіть не мріяли. 
Окреме місце в розповіді зайняли соціальні програми, які кооператив реалізовує разом з громадою. І на підтвердження своїх слів Георгій Колпак вручив керівнику Великомихайлівського ФАПу Світлані Лепітько чергове обладнання – індикатор вимірювання внутрішньоокового тиску. 

Він доповнить уже наявне у мед-закладі обладнання: електрокардіограф, автоматичний тонометр, глюкометр, лобний рефлектор,         інгалятор, електрофорез, УВЧ, ртутньо-кварцовий  випромінювач, масажний стіл, дитячі та дорослі ваги, ростомір. 
Має ФАП також комп’ютерну техніку та Інтернет. Все це повин-не домогти селянам в боротьбі за здоров’я, яке вони замолоду не шкодували на виробничих ділянках.
Хвилюючим моментом вечора стала хвилина пам’яті, коли на великому екрані з’явились фото двадцяти-, тридцяти-, сорокарічної давнини. Ось налаштовують нового комбайна, ось доглядають шовкопрядів, ось до доярок на ферму прийшли школярі з концертом, ось колгоспний хор, який славився на всю область, ось вже поважний голова Павло Данильченко проводить збори, а ось і молодий керівник Георгій Колпак приймає свій перший сніп нового врожаю. 
Змонтувати цей фоторяд допомогли сусіди великомихайлівців – директор та вчитель Миролюбівської школи Валентина Мороз і Павло Банний.
А яке застілля без веселої народної української пісні? Їх того вечора прозвучало не мало завдяки підтримці баяніста Сергія Чуєшова та знаного в районі зайцівського вокаліста Володимира Фоменка. А найбільш завзяті ветерани ще й у танок пустилися.
Спостерігаючи за жвавим спілкуванням ветеранів, за вогниками в їхніх очах, за веселим сміхом, навіть не вірилось, що у них за плечима сімдесят, вісімдесят, а то і 95-ть років. Та, мабуть, в той вечір вони і самі забули про свій вік, на мить відчувши себе молодими, енергійними, повними планів і бажань селянами. І всього лиш потрібно було для цього – крапельку уваги та добре слово від нащадків.  А новорічний подарунок від Святого Миколая – то уже як підтвердження вірності традицій у ВСК „Україна”.

Станіслав ТКАЧОВ.